Рукописні книги старообрядницької громади Східного Поділля з колекції музею

Автор: Ліпська А. В.

З поміж національних громад Поділля у ХІХ ст.: євреїв, поляків, молдован, вірмен, третьою за чисельністю були росіяни-старообрядці. Рятуючись від царського указу 1684 року ("розкольників, які противляться святій церкві... карати смертю") тисячі прихильників протопопа Авакума переселились на Україну, зокрема, в Східне Поділля.

Першу статистику росіян-розкольників дає відомість, складена за розпорядженням подільського губернатора у 1836 році. На той час їх проживало 2878 чоловіків та 3088 жінок. У 1849 році на Поділлі старообрядців - 8080 осіб, на початку ХХ ст. - 20442.

Старообрядництво зародилося в Росії в середині ХVІІ ст. і набуло самостійного розвитку (поза офіційною церквою після собору Російської православної церкви 1666-1667 рр.) Собор закріпив розкол, засудивши як супротивників митрополита Никона, так і його самого. Реформи Никона торкалися головним чином обрядової сторони: заміни двоперстового хресного знамення триперстовим, введенням поясних поклонів замість земних, ходінням під час богослужіння проти сонця, а не навпаки, як було прийнято раніше, запровадженням зміненої форми хреста (поряд з восьмикінцевим допускався шестикінцевий), виправленням церковних книг та ікон за грецькими зразками.

З перших років церковного розколу старообрядці відчували відсутність необхідної кількості православної літератури. Старі книги, дониконіанські видання нещадно винищувалися владою, їх спалювали тисячами. В старообрядницьких монастирях, скитах ченці ретельно (літера в літеру, рядок в рядок) переписували релігійні твори, оздоблювали їх традиційним орнаментом з домінуючим червоним кольором. Праця була повільною, копіткою, дорогою. Тому старообрядці при першій нагоді використовували польські друкарні, які мали слов'янський шрифт. Старообрядницькі друкарні, які були відкриті після 1905 року почали видавати християнське віровчення в такій кількості, що в короткий термін надрукували все коло церковних творів.

Література старообрядців Поділля займає почесне місця серед інших пам'ятків у колекції нашого музею, особливо це стосується рукописів. Період їх написання - ХVІ - початок ХХ ст. (за висновком доктора історичних наук, професора Московського державного університету Поздєєвої І.В., вересень 2007 р.)

Твори оформлялись мініатюрами, заставками, ініціальними літерами, кінцівками, орнаментами, серед яких розрізняють геометричний, плетінчастий, рослинний тощо. Тексти писали переважно чорним та червоним чорнилом. Основна форма старообрядницької рукописної книги - кодекс, основні види почерків - устав, півустав.

Рукописи з фондів Вінницького обласного краєзнавчого музею поділяються на дві групи: звичайні та музичні. В музичних книгах між рядками тексту розміщені допоміжні знаки, які мають форму нот: знаменні або крюкові знаки, які виникли в ХІІ-ХІV ст. Старообрядці зберегли музично-стильові нашарування часів Київської Русі, які зумовили співіснування чотирьох типів нотопису. Євангельські тексти записувалися спеціальними знаками акцентуації для підвищення чи пониження голосу читця. Окремі, особливо мелодизовані епізоди фіксувала фіта нотація у вигляді кириличної літери -О-. Складні пісноспіви, переважно грецькі, нотувалися кондакарними знаками. Синтез цих запозичених типів нотопису зумовив появу місцевого варіанту, що відомий за українськими джерелами як кулизм'яний (знаменний). Він полягає у скороченому записі мелодичних поспівок спеціальними знаками - знаменами (невма гр., церковнослов'янське знам'я- знак). По змісту всі рукописні нотні книги богослужбові. Сам принцип нотування має творчий характер. Мелодії піснеспівів вибиралися згідно з традиціями певних локальних особливостей і місцевих шкіл, естетичних смаків та художньої інтуїції їхніх переписувачів.

У фондах музею є кілька нотованих богослужбових книг:

Книга вірогідно написана в монастирському скрипторії, південно-слов'янським півуставом. Для книги вибрали папір з водяними знаками (філіграні). Композиція цих зображень - ведмідь, якір, кухоль, тіара (головний убір східних царів та папи римського). Філіграні "ведмідь", "якір" були популярні в російських документах та книгах у ХV ст. Ці знаки поступово ускладнювались та перейшли в наступні століття. Найбільш поширеною філігранню в російських книгах кінця ХУІ - до кінця ХУІІ ст. був кухоль. Папір з "кухлем" виробляли в ХІV ст. в Італії, в ХУ-ХVІІ ст. у Франції.

Філігрань музейного рукопису відноситься до третьої групи зображення - дворучний кухоль симетричної форми, з кришкою.

На папері є відбиток печатки. Печатка має чорне тло на якому зображення якоря, кількох літер та прізвища - "Никитин". Книга написана чорним та червоним чорнилами. Червоним кольором написаний початок розділу, ініціали. Ініціали та заставки оздоблені елементами стилізованих рослинних орнаментів.Вихідні дані, початок та колофон (завершення тексту) відсутні.

Зміст кодексу представлений збірником. Літургійні пісні на свято Різдва Господнього та на свято Введення Богородиці до храму. Об'єднання текстів здійснювалося одним переписувачем .

Книга має дерев'яну первісну оправу обтягнуту шкірою, яка оздоблена тисненням. Орнамент тиснення -гетерогенний (композиційно зв'язані рослинний з геометричним).

Характерною особливістю книги є високий фаховий рівень переписувачів. Твір написаний півуставом, який почав використовуватися в ХІV ст. На полях та в тексті виписані фіти (скорочення). Фіта нотація у вигляді кириличної літери -О-. На останніх сторінках - мандрівний розспів. Збірник написаний двома кольорами - чорним текст, червоним ініціали, вставки. Для вивчення нотних знаків на сторінках 266-270 розмішена таблиця з зображенням та назвою крюків. Початок втрачений. Книга має посвячення донатора Савви Тімофєєва. Рукопис переплетений на поч. ХХ ст. Оправа стара, реставрована, складається з дошки, яка обтягнута шкірою та тканиною.

Херувимський болгарський розспів, який почав використовуватися старообрядцями з середини ХVІІ ст. Об'єднання текстів різних переписувачів кінця ХІХ ст. виконано редактором конвалюта на початку ХХ ст. Орава книги зроблена з тканини та картону у ХХ ст.

Збірник об'єднує два кодекси написаних на різному папері, різними почерками.Перший кодекс-святці, другий болгарський розпів. Ці кодекси синтезуються як облікова одиниця, однак, як пам'ятки культури рахуються окремо. Ініціали, початок тексту оздоблені рослинним стилізованим орнаментом,, який виконаний червоним чорнилом. Книга має запис першого класу - щодо походження книги (писців, ілюмінаторів, редакторів та ін.) - "Іван Воєвков".

Записи можуть бути поділені на чотири класи: перший - записи щодо походження книг; другий - записи, що стосуються побутування рукописних книг як об'єктів книжної культури (власницькі, куплі-продажу книги, дарчі, тощо); третій - записи історико-культурного змісту, що безпосередньо не стосується кодексу, а мають абстрактний характер, коли книга використовувалася для нотаток різного характеру; четвертий-записи архівно-бібліотечні,меморіальні та охоронні.

Ірмологій - одна з найпоширеніших богослужбових книг з часів Київської Русі. Збірник молитов, які співають (а не читають) під час літургій.

Книга має маргіналії та записи. Папір - перша третина ХІХ ст. (папір з деревини). Письмо та нотні знаки характерні для рукописів ХІХ ст. Запис третього класу має історико-культурний змісту. "30 декабря не было снега. Зима 1935-1936 года. Погода теплая г. Ржевск." Палітурка книги 20 ті роки ХХ ст.

Крім знаменного розспіву цікаву групу переписаних від руки кодексів, в колекції музею, складають збірники з різних богослужбових книг, кожен з яких є індивідуальним витвором укладача, орієнтованого на різні читацькі потреби. Є своєрідні антології, скомпоновані з морально-повчальних творів, літургійних та канонічних текстів або фрагментів. Здебільшого збірники укладали за певним тематико-функціональним принципом. До середини ХІХ ст. стародавні книги переписували ченці, священики, диякони, купці. У ХІХ особливо на поч. ХХ ст. представники селянських громад. Переписувачі діляться на дві групи: звичайні копіїсти та особи творчі, які редагували тексти змінюючи їх композиційно. Проте старообрядці, як добрі знавці церковнослов'янської мови вкрай рідко щось змінювали в тексті.

Збірник складається з двох рукописів, написаних півуставом, різними переписувачами на папері фабрики князя Паскевича та Дитлятковського товариства. Рукописи мають окрему нумерацію.

1 рукопис 1-164 стор.

2 рукопис-1-103 стор.

Книга має канон з кустодом (перша та остання сторінки позначені однією літерою.)

Канон - морально-етичний знаходиться в останній частині першого зошита та присвячений жінці, дружині донатора цієї книги. Запис третього класу вірогідно написаний власником збірника. На останій сторінці першого рукопису є записи про місячні затемнення 1881 та 22 вересня 1884 років.

Оправа книги складається з дошки обтягнутої темною шкірою, яка оздоблена тисненням. Орнамент тиснення - рослинно-геометричний. Оклад робили одночасно із зібранням текстів.

Збірник складається з двох рукописів. Тексти написані на папері Дитлятковського товариства та фабрики князя Паскевича. Двокольорове письмо. Перший зошит -89 сторінок, другий - 12 сторінок.

Перший рукопис прикрашений вишуканими стилізованими заставками та ініціалами. Склад книги - морально-повчальний: уривки з книг Златоуста, життя святих Василя Великого, Сирина, розповіді про Різдво Христове, про шкідливість пияцтва. Другий рукопис про пости, поклони, про свята, уривки з Соловецького уставу, життя старців старообрядницької церкви. Книга має записи. Оправа складається з дошки обтягнутої шкірою, яка прикрашена тисненням.

У колекції музею є книги переписані родиною Красильнікових з села Борсков Тиврівського району Вінницької обл. в кінці ХІХ та на початку ХХ ст. Репертуар збірників характерний для смаків цієї родини. Виписки з різних книг: Апостол, Катехизис, Патерік,нариси морально-етичного характеру, християнські легенди, тощо. Збірники зібрані Тимофієм Красильниковим вірогідно з рукописів свого батька та діда, які переписували старі книги для своєї родини та для сільської громади.Книги мають мініатюри оформлені переписувачами, в яких серед рослинного орнаменту чітко вимальовується подільське дерево життя вазонного типу, характерне для українського декоративно-ужиткового мистецтва Поділля. В цих книгах є мініатюри та ініціали виконані на професійному рівні, а також зустрічаються примітивні малюнки без використання достатньої кількості фарб. Композиція орнаментики заставок складається не лише зі стилізованих елементів рослинного, геометричного орнаменту, а із включенням різноманітних хрестів. Обкладинки для своїх збірників, по традиції, виготовляли з дерева та шкіри, а в середині ХХ ст.- з картону та тканини. Ці книги були призначені для читання в домашніх умовах. В с. Борскові для храмого богослужіння книги переписував та оздоблював один з останніх іконописців села Вавила, легенду про його життя та творчість передають з покоління в покоління.

Тимофій Красильников все своє життя збирав легенди, пісні, обрядові дії своєї громади. В середині ХХ ст. написав історично-етнографічний нарис, який переписується, передруковується та передається з рук в руки його односельцями. Нарис ділиться на дві частині історичну та етнографічну. Один з цих примірників зберігається в музеї та є джерелом вивчення весільного обряду, пісенного фольклору та легенд старообрядницької громади села Борсков.

Всі рукописні старообрядницькі книги потребують фахової реставрації, грунтовного вивчення для використання їх в експозиції та в лекційній роботі музею.

Протягом багатьох сторіч йшов творчий розвиток старообрядницької рукописної книги як в Росії так в Україні. Формування окремих її елементів, поняття художнього оздоблення, це той канон, який став основою для мистецтва друкованої книги.

У ХХІ ст. розвиваються науки про книгу в напрямі сприйняття творів. Книга, що містить літературний твір, і рецепція художньої літератури стали полем дослідження і для дослідників давньої книги, і для науки про літературу. Сьогодні на Україні гостро стоїть питання понятійного апарату та термінології і збереження в сучасних умовах тих пам'яток, що не були втрачені чи знищені нашими попередниками. Питання зібрання, вивчення та збереження рукописного надбання старообрядців Поділля залишається актуальним і для науковців музею.

Додаткова інформація

  • Назва статті: Рукописні книги старообрядницької громади Східного Поділля з колекції Вінницького обласного краєзнавчого музею
  • Автор статті: Ліпська А. В.
  • Рік публікації: 2008