Сучасне мистецтво Вінниччини у збірці Вінницького обласного краєзнавчого музею

Автор: Журунова Т. Г.

Мистецькі твори у контексті експозиційної роботи краєзнавчого музею можуть бути доповненням розділу етнографії, розділів історії краю різних періодів, а також надавати уявлення про процеси розвитку культури регіону.

Виходячи з цього, основний принцип виставкової політики музею можна звести до найбільш повної презентації мистецького життя регіону. Тому серед експонентів художники різних творчих спрямувань - це майстри народної творчості, митці, зорієнтовані на взірці класичного мистецтва та етнографічні традиції, художники, які плекають нові візуальні та світоглядні мистецькі погляди. Тема насичення фондів роботами сучасників тим більш актуальна з огляду на те, що у 1987 році значна частина предметів образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва, які мали перш за все художню цінність, була передана новоствореному обласному художньому музею.

Стаття не є каталогом збірки образотворчого мистецтва і не претендує на перелік всіх творів та авторів, що представляють сучасне мистецтво Вінниччини, вона носить оглядовий характер і має на меті аналіз видів і напрямків доробку митців міста та області, представленого у колекції Вінницького обласного краєзнавчого музею.

Види народної творчості у сучасному світі продовжують свій розвой. Роботи розкривають особистість майстра, його пошуки у напрямку технічного вдосконалення та новітнього прочитання стародавньої символічної системи, яка зберігає свою актуальність і зараз. До таких митців можна віднести Оксану Городинську. У фондах краєзнавчого музею зберігається цілий комплекс творів мисткині з Могилева-Подільського, який представляє все розмаїття її зацікавлень. Майстриня працює у різноманітних техніках образотворчого та декоративного мистецтва: у її доробку витинанки, писанки, станковий живопис та графіка. У писанкарстві вона використовує такі давні засоби нанесення зображення, як "шкрябанка" та робота з воском, а також новітню технологію травлення. З ім'ям Городинської пов'язана популяризація традиційного для українського народного мистецтва виду творчості - витинанки. У живописі художниці можна виділити два напрямки - реалістичний та символістичний. Вона є громадським діячем, краєзнавцем, організатором активного творчого осередку у Могилеві-Подільському, до якого належить Тетяна Мороховець, твори якої також представлені комплексом. Майстриня знається на таких традиційних техніках графіки, як олівець, туш, акварель, але особливо цікаві роботи в авторській техніці на такій незвичній для крейд пастелі та вугілля основи, як полотно. Твір, виконаний саме у такий спосіб, із зображенням Берегині Могилева-Подільського, переданий художницею до збірки музею з її персональної виставки. Порівняно недавно Т.Мороховець звернулася до витинанки та писанки, але, дотримуючись традицій у певному колі творів, вона і тут вдається до експериментів. Мотиви її графічних творів знаходять відлуння у писанкарстві - техніка шкрябанок у її виконанні дозволяє відтворити дух гравюри в округлому форматі яйця.

У колекції витинанок є взірці "класики жанру" у виконанні відомих майстрів - Олександра Васильовича, Людмили Олександрівни та Валентини Олександрівни Салюків, Марії Авксентіївни Руденко, Валентини Федорівни Васильєвої. Значне місце посідає колекція витинанок А.Д. Герман. На честь визнаних в усьому світі майстрів витинанки з Могилів-Подільського району на їхній батьківщині проводяться всеукраїнські семінари з витинанки. У музеї зберігається невеличка колекція творів митців, що брали участь у першому з них - К.М. Гуржій-Крохмаленко (Донецьк), Л.Ю. Лузгіної (Запоріжжя), Н.П. Весеніної (Київ), М.Ремінецької (Тернопіль), М.Н. Бурдяк (Тернопільська обл.), Н.Кузьменко (Черкаси), вириванки С.Танадійчука (с. Маркуші Бердичівського р-ну Житомирської обл.).

До цього розділу також входять твори Дмитра Власійчука, який створив справжню "школу хмільникської витинанки". Темою для них стають враження та спостереження чарівного світу природи - метелики, квіти, сніжинки, але переважна більшість сюжетів пов'язана з національними традиціями та святами - Великоднем, Різдвом, Маковієм, з українським язичницьким пантеоном - мавками, русалками, Сварогом. Вагомою темою є також українська історія, її трагічні сторінки, пов'язані з Чорнобилем, війною, голодомором. Особливого натхнення надає художнику та його вихованцям народна пісня, ліричні слова якої знаходять у мереживі витинанок свій зоровий образ.

Колекція скульптури у народному дусі останнім часом поповнилась доробком майстрів, які зараз плідно працюють на цій ниві. Твори Володимира Танцюри є своєрідним поєднанням його таланту художника і літературного обдарування, тому що майже кожна скульптурна композиція супроводжена афористичним коментарем - словами з пісні, прислів'ям або ним самим сформульованим висловом. Іноді майстер звертається до героїки чи пошуку ідеалу, але переважна більшість його робіт просякнута гумором, а часом й сатирою. Серед витоків творчості Володимира Чернявського - традиції українських різьбярів, фольклорна література, виразна і лаконічна мова японської мініатюрної скульптури. Взявши за основу багатовіковий досвід народних умільців, він створює і власні елементи. Уява майстра народжує різні за характером образи.

Текстиль у мистецтві нашого часу часто можна віднести не стільки до декоративно-ужиткового, скільки до образотворчого мистецтва. Розділ художнього текстилю у музеї має невелику кількість експонатів, проте може дати уяву про високій рівень цієї галузі мистецтва у Вінниці. Батик "Музикант" (1992 р., Ж-791) виконаний у характерній манері Людмили Соболь, учасниці всеукраїнських та міжнародних виставок художнього текстилю. Твір поєднує сучасну образотворчу форму і традиції давнього українського орнаменту, відмічений вишуканими колористичними відношеннями і цікавим композиційним рішенням. Популярну у сучасному українському художньому текстилі техніку батику у своїй роботі часто використовує Людмила Бондар. З персональної виставки у 2006 році нею була передана музею романтична робота "Морозний вечір" виконана у такій техніці. Також треба відмітити гобелен Олени Кізімової, творчість якої була премійована дипломом на ІІ Всеукраїнській бієнале художнього текстилю у Києві у номінації "просторовий гобелен". У музейній колекції представлений просторовий гобелен, у якому задіяні ткані фрагменти, поєднання сформованих у радіусі кола ниток та просторових пауз - гобелен "Сонячне коло" (2003 р.). Цей твір має цікаву легенду, пов'язану з історичною подією - художниця в емоційному пориві під час Помаранчевої революції помістила свій твір, витриманий у відповідних кольорах на трибуні, що стояла на площі Незалежності у Вінниці, де він і перебував весь цей час, а згодом зайняв місце в експозиції виставки "Помаранчева революція очами вінничан" у Вінницькому краєзнавчому музеї.

Група зберігання народного живопису краєзнавчого музею до певної міри належить до етнографічної колекції і, водночас, є значущим пластом сучасного мистецтва. Народна картина, або так званий примітив, до якого по-справжньому уважно та шанобливо поставилися наприкінці ХІХ століття, знайшла в історії сучасного мистецтва свою почесну нішу. Серед імен подільських майстрів примітиву, твори яких зберігаються у музеї - класик української народної картини О.С. Леонова ("Куточок парку", Ж-403), відомі в Україні та за її межами художники І.В. Габришин та І.Д. Коваль, який поєднував у своїх роботах документальну точність відтворення сакрального та трудового життя подільського селянства та глибоко поетичне ставлення до рідної минувщини ("Вимивання конопель", 1982 р., Ж-768; "На річці", 1982 р., Ж-769). Перевагу пейзажному жанру віддавали постійні учасники обласних виставок народної творчості Д.К. Шкіль та С.В. Смаль, натомість портретні твори, які мають ще й краєзнавче значення у сенсі зображення історичних осіб - ветеранів Великої Вітчизняної війни - виконані також ветераном партизанського руху Вінниччини М.Н. Свічколапом.

У збірці музею можна виокремити досить повний та цікавий комплекс творчого доробку такого яскравого майстра, як С.В. Танадійчук з с. Маркуші Бердичівського району Житомирської області. Його складають картини, малюнки, вириванки, а також родзинка мистецьких вподобань художника - мальовані на клейонці килими "Куряча родина" (1991 р., НЖ-346), "Білий олень" (1994 р., НЖ-372), "Козак на волах" (1994 р., НЖ-373). Ці самобутні твори написані за визначеними канонами народного живопису.

Нещодавно приєдналася до кола митців, які плідно працюють у напрямку відтворення жанру народної картини Л.Т. Січак - лікар з Теплика. Крім натюрмортів та пейзажів, вона захоплено працює над козацькою тематикою, яка формується вже в окремий цикл робіт ( в колекції музею цей напрямок творчості представлений картиною "Проводи на Січ", 2006 р.). Традиційні сюжети народної картини "Закохана кума", "Козак Мамай" та інші, відтворені у нетрадиційній, але популярній зараз техніці флористики Н.С. Співак та Г.А. Співак з с. Підвисоке Оратівського району Вінницької області, які є організаторами та керівниками місцевої аматорської народної студії "Чарівниця". Майстрині використовують такі благодатні матеріали як листя з його багатством відтінків та золото соломи. Жанр пейзажу у народній картині вже багато років розвиває художник краєзнавчого музею В.Ф. Фоницький, який передав до фондів комплекс своїх картин.

Міфопоетичному світу українського села присвятив цикл творів художник Іван Горобчук, який має багатий досвід у різних жанрах малярства. За період 2002-2005 років (особливо протягом останнього) художник змалював фольклорні мотиви та жанрові сцени, тісно пов'язані з рідною землею та народом, серед якого народився і зростав. Сюжети виникають із запасників власних спогадів, з розповідей матусі та бабці про давні звичаї, які чув у дитинстві.

Сучасні напрямки у мистецтві представлені у збірці музею іменами митців, відомих не лише у місті, але й далеко за його межами. Вінницький художник, голова Вінницького обласного осередку Національної спілки народних майстрів України Федір Панчук має у своїй творчій біографії кілька етапів, кардинально відмінних, проте логічно дотриманих сферою його зацікавлень. Перший з них - час сюжетної картини, іноді з етнографічними мотивами, пасторальними сценами праці та свята, іншого разу декоративно-казкові ("Прачки", 1987 р., Ж-771; "Напередодні Трійці", 1997 р., Ж-821; "Пейзаж", 1994 р.). Робота з музейної збірки "Краєвид з червоною коровою" (Ж-855) існує на межі фольклорного та абстрактного періодів, у ній поєднані символічні фольклорні образи і геометрична орнаментальна форма. "Абстрактна композиція" (2003 р., Ж-854) ілюструє так званий "період знаків", у якому головним персонажем станкової роботи стають символи. Також у доробку майстра є композиція, представлена на виставці "Помаранчева революція очима вінничан", що відбулася у січні 2005 року, - це єдина у збірці робота автора, присвячена актуальній події ("Помаранчева революція", 2004 р.).

Серед напрямків і серій, у яких працював Віктор Рибачук, відомий художник, письменник, драматург, у збірці музею презентовано твір за археологічною тематикою - "Трипільська Венера", (1987 р.) Співпраця з Вінницьким обласним краєзнавчим музеєм стала значною сторінкою біографії заслуженого художника України Віктора Шпаковського (1947-2004 рр.) - тут він представляв свої проекти і концептуальні виставки. Художником було проголошено Маніфест енергетизму на виставках "Реальність незримого світу" (1995 р. - у виставковій залі Вінницького обласного краєзнавчого музею, 1996 р. - у залах Національного художнього музею України). Крим, Феодосія, де художник подовгу жив і працював, навернули його на шлях пошуку форм граничної мистецької виразності. Він називає цю манеру "нелокальним живописом - з цього циклу зберігається у фондах музею пейзаж "Гурзуф. Зимове сонце" (1992 р., Ж-815).

Покоління художників постмодерну (період сучасного етапу культури) представляють також М. Сорока та О. Никитюк. М. Сорока фахову освіту здобув у Вінницькій дитячій художній школі, Дніпропетровському художньому училищі (1989 р.), Львівській академії мистецтв (1995 р.). Ще за часів навчання він активно ввійшов у мистецьке життя, беручи участь у виставках сучасного мистецтва, персональні виставки відбулися у Вінниці, Львові, Києві та Кливленді (США). Його роботи ("Свято", 1980-ті рр., Ж-838; "Raga sugar", 2006 р.) розраховані на тих, кого не лякає робота співавтора художника, іронічного та ліричного мислителя урбаністичного світу.

Коли Олександр Никитюк прийшов до краєзнавчого музею з пропозицією провести акцію, яка включала цілий перелік нових для Вінниці форм і жанрів сучасного мистецтва, об'єднаних історичною тематикою, він знайшов тут повне розуміння і підтримку. У результаті на День музеїв 2001 року у виставковій залі музею було проведено виставку творів Олександра Никитюка "Ініціація", на тлі якої відбулося дійство, яке включало процес боді-арту (розпис тіла) та перформанс (видовище) посвячення художника у лицарський сан. Темою, що поєднала всі щаблі проекту, стала тема язичницької міфології та старовинного лицарського епосу - сюжети міфів вікінгів розкривають твори, передані автором до фондів музею "Хугін"("Думка") та "Мунін" ("Пам'ять") з триптиху "Прозріння Одина" (2001 р., Ж-831-833).

Значну групу експонатів живопису та графіки сучасних художників складає пейзажний жанр, який обрали для творчого вислову багато митців Вінниччини. Серед численних технік живопису Дмитро Самошевський, художник з Ладижина, обрав акварель - свою давню пристрасть і олійну техніку, у якій працює надзвичайно плідно. Він увічнює у своїх роботах рідні місця - Тульчинський район, околиці Ладижина. Під час наступу сучасної промисловості деякі куточки заповідної природи краю вже лишилися тільки на картинах.

У пошуках "свого" пейзажу, що відбиває її думки, настрій, внутрішній стан, вінницька художниця В.Колтановська мандрує рідною Вінниччиною, Карпатами, Кримом. Віднайшовши власну манеру і спосіб живопису - Валентина працює об'ємним мазком, накладаючи "смальтові" мазки фарби мастихіном (лопаточка для роботи з фарбою) - вона прагне знайти гармонічні співвідношення відтінків, підкорені ліричній сутності природи.

Також, перш за все, надихає краєвид Поділля художника з Тульчина Григорія Зорика, він пише його у різні пори року, кожен пейзаж має свій настрій. Художник прагне передати глядачеві те поетичне почуття, з яким він спостерігає красу рідного краю. Серед них можна виділити серію робіт, присвячених саме Тульчину, його минулому і сучасності.

Фонди музею поповнилися роботою класика подільського краєвиду Петра Яковича Кравчика (1947-1997рр.), який народився у с. Клембівці Ямпільського району, але жив у Ладижині. В художній манері Петра Кравчика можна відмітити ліричний сум, тонкі тонові відношення приглушеної кольорової гами. Саме такому настрою відповідають найбільше пейзажі ранньої весни, початку зими, сутінкова пора літа, серпанкові осінні ранки.

Живописні твори та фотороботи заслуженого художника України В.Є. Козюка поєднують документальність факту та образне навантаження художнього твору. Він є дослідником подільської "хати під стріхою", цьому "персонажу" було присвячено кілька виставок полотен ("Хата діда Олекси" (2004 р., Ж-861) та фотографії з циклу "Подільськими стежками". Також у фонди надійшли етюди та картини з серії міського архітектурного пейзажу з зображенням будівель старого району Вінниці, так званої Єрусалимки. Вони можуть бути доречним доповненням етнографічної експозиції.

Після розподілу у 1987 році колекції живопису, у який входила значна кількість картин вінницьких художників - членів Національної спілки художників України, у Вінницькому обласному краєзнавчому музеї залишилися твори, безпосередньо пов'язані з історією краю: портрети Героїв Радянського Союзу В.А. Булата та В.О. Федічева пензля заслуженого художника України, засновника Вінницької обласної організації НСХУ О. Є. Сидорова, портрети героїв війни та праці пензля В.Я. Ляшкова, в експозиції музею розміщені історичні картини В.В. Пирогова ("Форсування Бугу біля Вінниці", 1980 р.), заслуженого художника України М.Н. Чорного ("На заробітки. Село пореформеного періоду", 1982 р., "Страйк на Козятинській залізниці", 1982 р., "На панщину", 1982 р.). Історичний портрет, тема історії України і Вінниччиною була одною з провідних у творчості М. Ц. Лошака. Жанр історичного архітектурного пейзажу широко представлений у творчості І.П. Ященка, який плідно працював у техніці акварелі.

Перспективним напрямком співпраці музею з художньою інтелігенцією став історико-мистецький проект "Українські січові стрільці", зініційований творчим об'єднанням "Серпень", до складу якого вісім художників, членів Вінницької обласної організації НСХУ. Учасником і куратором проекту стала мистецтвознавець, науковий співробітник сектору виставкової роботи музею Ю.В. Присяжна. Тема, яку обрали митці, - одне з гострих, болючих, неоднозначних питань української історії, яке не отримало консенсусної історичної оцінки. Проектом не було поставлено завдання широкого освітлення подій часу визвольних змагань чи досягти остаточної істини. У першу чергу автори проекту звернулися до людських почуттів, до емоційного відлуння минувшини. Митців, надзвичайно різних за творчими спрямуваннями, однаково надихали пісні січових стрільців, рядки з яких і стали назвами образотворчих робіт. Кожен з художників обрав сюжетно-настроєву інтонацію, яка найбільше відповідає складу власної особистості: М.Бондар ("Ой, видно село, широке село під горою...", 2002 р.) - героїчну, М.Бабій ("А там у Львові музики грають...", 2002 р.) - життєстверджуючу, заслужений художник України І. Синєпольський ("Ой у лузі червона калина похилилася...", 2002 р.) - ліричну, В.Абрамов (Серед диких степів, серед буйних вітрів...", 2002 р.) - щемливо-метафорічну, Г.Мельник у серії графічних творів - елегійну, М.Мігрін ("Прощання", 2002 р.) - узагальнююче-філософічну. Змістовою домінантою стала знакова постать юного січовика з китицею калини у виразному пластичному виконанні заслуженого художника України, голови творчого об'єднання В.І. Смаровоза. Згадані твори, які входили до експозиції виставки, з нагоди 85-ї річниці заснування музею були передані художниками до фондів і вже неодноразово ставали яскравим емоційним акцентом, що доповнював історичні виставкові експозиції музею, а також пересувних виставок з інших міст України.

У рамках підготовки та проведення виставки "Серцем до подвигу доторкнись" (до 60-річчя Великої Перемоги) відбулася мистецька акція "Весна 1945-2005-го... Спогади", яку спільно підготували Вінницька обласна організація Національної спілки художників України та Міська рада ветеранів. Протягом двох місяців було створено цілу портретну галерею ветеранів, що мешкали у Вінниці. В акції взяли участь художники різних поколінь, яких об'єднало гостре відчуття живого зв'язку часів. Роботи у графічних техніках олівця, сангіни, сепії, пастелі виконали С.П. Слійсь, А.В. Лесніченко, О.А. Никитюк були передані у фонди музею і можуть бути доповненням експозиції виставок, присвячених історії ІІ світової війни.

Колекція сучасного мистецтва Вінниччини знаходиться зараз у процесі формування. Звісно, вона поки що не може дати повну картину мистецького життя регіону, але представлена іменами яскравих творчих особистостей у різних його проявах. Враховуючи авторитет музею у культурному середовищі регіону і те, що виставка у музеї є престижною для митців, колекція має потужний потенціал для розвитку.

Додаткова інформація

  • Назва статті: Сучасне мистецтво Вінниччини у збірці Вінницького обласного краєзнавчого музею
  • Автор статті: Журунова Т. Г.
  • Рік публікації: 2008