Відреставровані раритети

Автор: Висоцька К. І.

У травні 2007 року з нагоди Міжнародного Дня музеїв у виставковій залі Вінницького обласного краєзнавчого музею була створена виставка "Друге життя музейних експонатів", яка презентувала раритети зі збірки Вінницького обласного краєзнавчого музею, яким повернуто друге життя художниками-реставраторами Національного науково-дослідного реставраційного центру України.

Вперше експонувався унікальний шолом генуезького типу другої половини XVI століття, який надійшов до музею 1970 року з Могилева-Подільського. Шолом був сильно деформований, мав значні втрати основи, розриви, загальну наскрізьну корозію і потребував комплексу реставраційно-консерваційних заходів, які проводилися впродовж 2006 року Мінжуліним Олександром Івановичем - професором кафедри реставрації Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури, художником-реставратором вищої атестаційної кваліфікації по металу Національного науково-дослідного реставраційного центру України.

У середні віки кожен шолом повинен був витримувати силу удару всієї холодної зброї. З середини XVI ст. окремі військові шоломи виготовлялись тільки для захисту від холодної зброї і не могли захистити від мушкетів і пищалей. Деякі із них, виготовлені із тонкого листового заліза, носили більше традиційні, декоративні функції, і служили символом лицарського роду.

В епоху Відродження дворяни носили шоломи не лише як захисне озброєння, а й як символ привілейованого суспільного стану, який інколи ззовні виражався тільки цінністю шолому. На шоломі або гребені розміщувалися медальйони, бюсти римських цезарів, голови медуз із звиваючим волоссям у вигляді змій, зображення рельєфів з міфологічними і історичними сюжетами були переважними мотивами художнього оздоблення. Авторами ескізів декоративної зброї, щитів, розкішної броні і шоломів були художники, рисовальщики і гравери. Як наслідок, можна стверджувати, що представники знаті носили на головах шедеври.

Представлений шолом відноситься до полегшеного типу, має невелике вузьке загострене спереду і позаду поле. На шоломі рельєфні зображення військової атрибутики, мандрівних лицарів і міфологічних образів. Виготовлений він методом кування із заліза. За стилістичними ознаками і формою його можна віднести до захисного озброєння Європи XVI ст. Подібні екземпляри виготовлялись в Італії, Німеччині, Нідерландах, Франції.

Крім того, на виставці експонувалися інші музейні предмети, відреставровані Мінжуліним О.І., зокрема, акінаки - скіфські мечі VI-V ст. до н.е., срібна гривна та бронзова вага зі скарбу ювеліра, знайдені під час розкопок на городищі X-XI ст. в с.Червоне Немирівського району.

Увазі відвідувачів було представлено також два рідкісних цехових прапори, які, вірогідно, були виготовлені в різні періоди (один - з червоної великовізерунчастої камки другої половини XVIII ст., другий - з дрібновізерунчатого жакарду кін. XVIII - поч. XIX ст.). Весь час вони зберігались у музеї як один цеховий прапор Вінницьких шевців ХІХ ст. виготовлений з двох полотнищ прямокутної форми, зшитих між собою. Загальні розміри (без древка) 178 х 217 см. Одне полотнище з жакардової великовізерунчатої тканини сіро-блакитного кольору, в центрі - вшитий великий латинський хрест (77 х 80 см) із темно-сірої тканини, на тлі - кілька знаків, символічне значення яких ще потребує ґрунтовного дослідження. Інше полотнище - з інтенсивно-червоної шовкової тканини типу "камка", в центрі вшитий аналогічний хрест з жакардового дрібновізерунчатого шовку жовто-золотого із синім кольорів. Такою ж тканиною нашиті символи на внутрішньому тлі полотнища, що дає підстави вважати, що в минулому прапор був перелицьований (полотнища зшиті лицевою стороною всередину). Червоне шовкове полотнище обшите по периметру бахромою із сухозлітки і мало розміри менші, ніж сіро-блакитне жакардове полотнище (близько 158 х 200 см). Прапор мав дві шиті системи кріплення полотнищ до древка, на обох - сліди руйнації від користування в минулому. Древко поміщене в металеву трубу жовтого кольору, до верхньої частини древка кріпиться майже сферичної форми навершшя з аналогічного жовтого металу.

Прапор до реставрації. Стан збереження пам'ятки незадовільний. Тканина мала сильно ослаблені фізико-хімічні властивості, внаслідок чого спостерігалася пересохлість, ламкість, втрата еластичності та міцності волокон, стійкі деформації. Прапор мав загальні та локальні забруднення, численні розриви, потертості, висипання ниток основи та піткання, втрати фрагментів шовку різних розмірів, ослаблення та зміну інтенсивності барвника. Наявні сильні осипання та втрати фрагментів бахроми, розриви та руйнація обох полотнищ, особливо шовкового. В окремих місцях тканина знаходилася в деструктованому стані. Наявні сліди ремонтів у вигляді нашитих та підклеєних латок, штопань та зашивань різного ґатунку.

Метал бахроми та навершшя вкритий забрудненнями та продуктами корозії темно-коричневого, сірого, чорного та зеленого кольорів. Металева нитка мала розриви, осипання, втрати фрагментів. Навершшя деформоване, мало невелику втрату в нижній частині виробу.

Пам'ятка не мала експозиційного вигляду і потребувала комплексу реставраційно-консерваційних заходів. У результаті проведеного комплексу реставраційно-консерваційних заходів тканина прапора була очищена від загальних забруднень, максимально ослаблені локальні плями. Сліди ремонту були видалені, підібрана та підготовлена дублююча основа для кожного виду тканини. Місця розривів, висипань та втрат були здубльовані на нову основу: червоне полотнище - на шовковий атлас, сіро-блакитне бавовняне полотнище та системи кріплення до древка - на ексцельсіор, дрібновізерунчатий шовк жовтого із синім кольорів - на атлас та газ. Всі дублювальні основи були попередньо продекатировані та затоновані у відповідний колір металовмісними барвниками. Краї дублювань укріплені, проведена пластифікація волокон.

Розгляд полотнищ прапора та системи кріплення до древка вказує на те, що прикріплені один до одного полотнища - самостійні прапори, які були у використанні кожен окремо, а зшиті разом після руйнації від користування. Рішенням розширеної реставраційної ради Національного науково-дослідного реставраційного центру України за участю фахівців Вінницького обласного краєзнавчого музею було вирішено залишити обидва полотнища як окремі вироби та поставити на прапор із червоного шовку нову підкладку для надання додаткової міцності та завершеного експозиційного вигляду. Для підкладки був використаний затонований у червоний колір мадаполам.

Ретельне дослідження тканин прапора дає підстави припустити, що ці два полотнища, вірогідно, були виготовлені в різні періоди. Червона великовізерунчаста камка характерна для текстильних центрів Європи XVIII ст. (камка - гладкофарбована тканина з натурального шовку, в якій візерунок утворюється поєднанням блискучої та матової поверхонь), дрібновізерунчатий жовто-синій жакард - середини та другої половини XVIII ст., бавовняний жакард з рослинно-геометричним орнаментом - кінця XVIII - першої половини ХІХ століття. Всі барвники стійкі й натуральні - це дає впевненість стверджувати, що виготовлені тканини до середини ХІХ століття. Цілком можливо, що червоний прапор був зроблений із дорогих привізних шовків у другій половині XVIII ст., а після його руйнації виготовлений на початку ХІХ століття новий прапор із вітчизняної тканини, а зруйнований, але дорогий - нашитий на новий дешевший.

Реставрацію прапора провели Мінжуліна Тетяна Володимирівна - художник-реставратор творів з тканин та металу, завідувачка сектором реставрації творів з тканин Національного науково-дослідного реставраційного центру України і Гаврилюк Олена Олександрівна - художник-реставратор творів з тканин та шкіри Національного музею історії України.

Додаткова інформація

  • Назва статті: Відреставровані раритети
  • Автор статті: Висоцька К. І.
  • Рік публікації: 2008