Державні закупівлі
Оголошення
Про Михайла Грушевського
В історії українського суспільного життя ХХ століття важко знайти таку яскраву і самобутню особистість, якою був Михайло Сергійович Грушевський. Видатний вчений-історик, якому вдалося пробудити національну свідомість цілого народу просвітницьким, науковим шляхом, теоретик і практик українського парламентаризму, перший і єдиний Голова Центральної Ради УНР, творець її Конституції, громадсько-політичний діяч, який до своєї смерті і друзями, і ворогами по праву вважався «головним ідеологом українства».
Михайло Сергійович Грушевський народився 17 (29) вересня 1866 року у м. Холмі (тепер місто Хелм на території Польщі). Походив, як пише він у своїй біографії, з бідної родини Грушів (пізніше Грушевських), що гніздилася в Чигиринському повіті. Були це переважно дячки й паламарі. Дід Михайла, Федір (батько тата), переїхав свого часу під Київ, у село Лісники, що допомогло батькові Грушевського, Сергію Федоровичу, здобути освіту і присвятити себе педагогічній діяльності.
1880 року Михайло Грушевський вступив до Тифліської гімназії, де захоплено читав книги з історії, літератури, етнографії України. У гімназії Грушевський робить і перші спроби пера (написав кілька оповідань, про які схвально відгукнувся І. Нечуй-Левицький).
У 1886–1890 pоках Михайло навчався на історико-філологічному факультеті Київського університету. Його студентська робота «Нарис історії Київської землі від смерті Ярослава до кінця XIV сторіччя». Праця отримала золоту медаль, і після закінчення навчання Михайла залишили при університеті на кафедрі російської історії, де він працював як професорський стипендіат.
Молодий вчений з успіхом захистив у 1894 році магістерську дисертацію «Барське староство» і очолив кафедру всесвітньої історії у Львівському університеті. Брав активну участь у діяльності Наукового товариства імені Тараса Шевченка, очоливши його у 1897 році, згодом приєднався до створення Українського Наукового Товариства, у 1905 році – Товариства українських поступовців.
Найважливішою справою життя Михайла Грушевського стала «Історія України-Руси», хронологічно доведена до 1658 року. Протягом 1897–1898 років він написав і видав перший і другий томи праці, у 1900 році закінчив роботу над третім, що був опублікований у 1936 році.