Писанки Східного Поділля
З глибин тисячоліть зберегли теплі, мудрі руки жінки маленьке диво -писанку. Пташине яйце, що є символом життя, на очах перетворюється на оберіг, візерунки якого молитовне звертаються до Творця, укріплюють добрі сили і відвертають лихі.
Писанкарство, розписування яєць-вид декоративно-прикладного мистецтва, поширений у слов'ян та інших народів. Розпис писанок має стародавнє язичницьке коріння, характеризується вишуканими і символічними орнаментальними мотивами, які чітко й злагоджено підпорядковуються сферичній формі яйця. Тому писанку справедливо називають твором-мініатюрою. Для їх виготовлення брали яйця курей, журавлів, гусей, качок, а також диких голубів, згодом почали використовувати тільки запліднені яйця від курей-первісток. Символічне значення писанки має бінарну основу, що складається з самого яйця, в якому є живий зародок півня (сонячної птиці) та символіки написаних на ньому знаків. Тому писанки ніколи не варили і не вживали у їжу, ними ніколи не бавилися, оскільки вони були позначені магічними знаками, пов'язаними з давніми віруваннями. Відповідно і обрядовий статус писанки був набагато вищий ніж у крашанки.
Крашанки - варені яйця зафарбовані в один колір, на Поділлі їх називали галунками, вживали до їжі, коли розговлялися на Великдень і використовували у великодніх забавах.
За народними повір'ями писанки були джерелом родючості землі, всіляких щедрот, багатства, запобігали різним напастям, захищали від стихійного лиха. Ними прикрашали хату, їх дарували. Наприклад, дітям давали писанки здебільшого з ясними фарбами, хлопцям - з червоним тлом, сонячними знаками, дубовим листям, господарям - „сорок клинців", людям похилого віку - з чорним тлом та поясами - „небесним мостом", „драбинками".
Автор - Заболотна М.В. (с. Лукашівка Літинського р-ну)
Найбільшу розмаїтість варіантів орнаменту та найархаїчніші його риси репрезентує Поділля. Домінують хрестові, ромбічні елементи, фітоморфні, але без виражених ботанічних ознак: „вазони", „дерева", „квітки", „сунички", „огірочки", „рожі" (схожі на восьмикутні розетки, зірочки), „сосонка", „трилисники" тощо. Зооморфні зображення репрезентовані „гусочками", „курочками", „баранячими ріжками"...
Автори невідомі (с. Кармалюкове Жмеринського р-ну)
Колорит подільських писанок досить різноманітний, звичайно червоно-жовтий з білим, зеленим на чорному тлі. Локально зустрічається розпис на червоному, теракотовому, рудо-брунатному та бузковому тлі, колористичне вирішення будується переважно за принципом протиставлення контрастних кольорів.
У фондовій колекції Вінницького обласного краєзнавчого музею, крім класичних орнаментних народних писанок, зберігаються мальованки, шкрябанки (дряпанки), керамічні та декоративні яйця витравлені кислотою та оздоблені бісером.
Автор - Філінська Л.Л. (Вінниця)
Традиція писанкарства на Поділлі передавалася з покоління в покоління. Сьогодні на Вінниччині працюють досвідчені майстрині: Марія Гуцуляк, Оксана Городинська, Тетяна Мороховець (м. Могилів-Подільський), Анастасія Мудла (Тиврівський р-н), сестри Марина Верхова-Юрченко та Оксана Верхова-Єднак, сестри Марія та Мотрона Заболотні, Тетяна Пірус, Світлана Панчук, Лариса Шаран, Валентина Квасницька (м. Вінниця, Вінницькі Хутори). Людмила Філінська, Фросина Міщенко, Тетяна Шпак надають перевагу керамічній писанці.
Автор - Медвечук Л.А. (с. Іванів Калинівського р-ну)
Українська писанка у світі є символом нашого народу.