Донеччина — один із мальовничих куточків українського степу. Історія Донецького краю нараховує понад 150 тисяч років. За цей час десятки народів і культур з’являлися і зникали, немов у калейдоскопі, залишивши по собі численні археологічні знахідки доби каменю, пізнього середньовіччя, козацтва.

Тисячі років стоять у Донецькому степу кургани — степові могили, які вперше з’явилися понад 5 тисяч років тому. В експозиції представлені фото кам’яної половецької статуї, грецька амфора (скіфи торгували з греками) та горшки катакомбної та зрубної культури прадавнього населення степу. Кочівники змінювали один одного: кіммерійці, скіфи, сармати, гуни. Наступив період, коли про регіон можна було казати: «Дикий степ», «Дике поле». Далі прийшли болгари, авари, хозари, тюрки, печеніги, половці.

Дуже важливий період в історії Донецького краю (кін ХVII – I пол. XIX ст.) пов'язаний з появою тут осілого населення і початком господарчого освоєння земель.

Передумовою для розвитку промисловості Донбасу стало геологічне дослідження його надр. Активний видобуток вугілля на території сучасної Донецької області розпочинається лише в кін. XVIII ст. На поч. ХІХ ст. поряд з казенними рудниками виникають вугільні розробки на приватних землях та землях селян. Шахти того часу були невеликі: діаметром біля 1 м, глибиною до 12 м. Самі селяни називали їх «ямками» або «дудками».

Період ІІ пол. ХІХ – поч. ХХ ст. в Донбасі характеризувався значним пожвавленням у вугільній галузі. З’являються окремі великі шахти, обладнані новинками світової гірничої техніки. Але більшість шахт в Донбасі були примітивними, знаходилися на рівні шахт-дудок. Знаряддя праці для видобування вугілля на всіх шахтах були однаковими: кайло, кірка, обушок. Освітлювались шахти відкритими лампами «Богъ в помочь», або закритими лампами «Вольфа», що представлені на виставці. Вугілля із забою до стовбура шахти вивозив саночник. Лише на поч. ХХ ст. на деяких великих шахтах Донбасу почали з’являтися вугільні комбайни.

Не менш цікавою є сучасна історія Донецького краю. Промисловість складає основу господарського комплексу регіону і займає важливе місце в економіці України. На території Донецького регіону зосереджена п’ята частина всього промислового потенціалу України. У галузевій структурі промислового виробництва найбільшу питому вагу мають чорна металургія та паливно-енергетичний комплекс. Вугільна промисловість області забезпечує 70% загального об’єму вуглевидобутку в Україні та більш ніж 80% видобутку коксівного вугілля. Область є основним постачальником металу, продукції машинобудування і хімічної промисловості, займає провідні місця по випуску багатьох видів промислової та сільськогосподарської продукції. Регіон дає 20% валового внутрішнього продукту України.

Донецьк — серце регіону, його культурний, науковий, спортивний та інноваційний центр з населенням більш ніж 1 млн жителів. Влітку 2012 р. Донецьку випала честь разом з Києвом, Харковом та Львовом приймати фінальну частину чемпіонату Європи з футболу. Ігри турніру відбувались на «Донбас Арені» — одному з найкращих стадіонів Європи, «домашньому» стадіоні ФК «Шахтар», який у травні 2009 р. став володарем Кубку УЄФА.

Донеччина — край яскравий, своєрідний, багатогранний. На цій землі народилася та бережно зберігається дивовижна, неповторна культура представників різних етносів. За багатовікову історію на Донеччині склалася єдність кола національностей, які жили і живуть у мирі та злагоді. Кожна етнічна група багатонаціонального регіону, увійшовши в єдиний соціально-економічний організм промислового краю, зберегла власну самобутність і традиції своїх предків.

За даними перепису, на території Донецької області проживають представники більш ніж 130 національностей (українці, росіяни, греки, білоруси, татари, євреї, німці, молдовани та інші).

Греки є одним з найбільших етносів, що представлений на території краю. 21 травня 1779 р. Катерина ІІ видала наказ, згідно з яким грецьким переселенцям з Криму відводилися землі між Бердою і Кальміусом, Вовчою і Азовським морем. Вони одержали російське підданство та певні привілеї.

Викликає захоплення дослідників традиційний грецький одяг, який сформувався під впливом історичних етнокультурних зв’язків і несе на собі відбиток декількох цивілізацій: античної, візантійської, османської, слов’янської. В експозиції представлений жіночий костюм, декоративні настінні рушники (тохма, стінарь), прикраси, посуд, ікона з вотивами, книги. Вінничани мають можливість познайомитись з унікальними вишуканими орнаментами, створеними руками грецьких майстринь, скласти уяву про побут народу з давньою і славною історією.

Виставка працюватиме до 31 січня 2013 р.