Історія іконопису на теренах України має більш ніж тисячолітню історію, що відо-бражало філософію, духовні пошуки, естетику того чи іншого періоду, хоч віддавна існував іконописний канон (правила виконання і зображення). Сучасна доба — час відродження давнього мистецтва після складного періоду руйнації та переслідувань української церкви. Після нищівної поразки радянської ідеології почали повертати гро-мадам храми, відновлювати та будувати сакральні споруди, тож час вимагав від митців активної творчої праці (щоправда, треба зазначити, що, незважаючи на заборони, ікони писали завжди, але у менших масштабах).

Яскравим прикладом відродження сакрального мистецтва є відновлення однієї з найдавніших обителей на території України — Лядовського скельного монастиря, у якому звертаються до давніх традицій різьби по каменю, мозаїки, канонічного іконо-пису — настоятелем монастиря отцем Антонієм надано для виставки деякі приклади цієї кропіткої праці. Почали діяти іконописні майстерні при храмах, які збирають талановитих майстрів, навчають нове покоління — активно діє майстерня при храмі Святого Володимира у Вінниці, де працює історик ікони, реставратор і художник Ростислав Моцпан. Майстерня представила в експозиції приклади мозаїки, дерев’яні різьблені хрести, ікони.

Вінницькі художники, відомі у різних напрямках образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва, також все частіше звертаються до ікони, які виконують на замовлення церкви, приватних осіб чи за велінням власного серця. Серед них можна назвати Леонтія Гринюка, Крістіни Жілінскайте, Олександра Назаренка, Володимира і Тамару Оврах, Ігоря Майструка, Олександра Ковальчука, Олександра Григоровича Назаренка, Олександра Свіргуна. Плідно працює над розписом храмів Вінниччини та створенням ікон Іван Грищук. Значне місце займає ікона у доробку Івана Горобчука — він звертається до взірців найвідоміших і найшанованіших православних ікон, до народної ікони, намагається відтворити складний буттєвий шлях творів, тому у новітніх роботах навмисно використовує старі, пошкоджені часом дошки, ефект кракелюру, складну фактуру фарбового шару. В експозиції представлені твори з колекції Вінницького обласного краєзнавчого музею, авторство яких належить Олександру Ковальчуку (1962 – 2011). Велику частку свого таланту і майстерності художник присвятив відродженню ікони на склі, написаній у виразному народному стилі.

Останнім часом популярності набула хатня вишита ікона, яку майстри з завзяттям і любов’ю створюють для своєї оселі чи у подарунок рідним та близьким. На виставці такий вид ікони представили талановиті діти — вихованці Ситковецької школи-інтернату (Немирівського району Вінницької області), роботи яких вже неодноразово були експоновані у музеї.

Складністю у створенні експозиції стало те, що ікони не затримуються в майстерні митців — вони займають своє місце в храмах та домівках віруючих, починають своє сакральне життя. Проте виставка «Сучасна ікона Вінниччини», не претендуючи на масштаб, узагальненість та повне відображення стану іконопису регіону на початку ХХІ століття, відбиває певні тенденції у його розвитку, знайомить з художниками, які працюють у цьому складному і відповідальному жанрі мистецтва.

Виставка працюватиме до 16 серпня.