Івана Купала, Купайла — традиційне українське свято, яке відзначали вночі перед Івановим днем (24 червня за старим стилем). Зараз також його прив'язують до сонцевороту. У зв'язку із введенням григоріанського календаря у 01.03.1918 церковне свято Різдво Івана Предтечі припадає на 7 липня. Свято отримало свою назву від імені християнського святого Івана. Квінтесенцією свята є очищення з допомогою вогню і води, найдавніша форма магічних дій. Одне із чотирьох головних свят сонячного календаря. Ймовірно, свято було встановлено в часи, коли сонцестояння випадало на 24 червня. Святкували Купала здавна по всій Україні, щоправда з певними відмінностями по регіонах. За радянського панування частина притаманних святу регіональних звичаїв відмерла. Подібні звичаї існують в багатьох народів, особливо індоєвропейських: чехів, німців, австрійців, сербів, болгар, поляків, англійців, білорусів та росіян. Найбільшого розмаху свято набуло в Іспанії, де 19-24 червня проводиться фестиваль «Вогнища Сан Хуана» та в Бразилії — «Феста Юніна» 13-29 червня.

З української Вікіпедії

10 липня 2014 року відбувся виїзд автомузею до психіатричної лікані ім. акад. О. І. Ющенка з метою соціальної реабілітації хворих. Під час виїзду працівники Вінницького обласного краєзнавчого музею провели театралізований масовий захід «Івана Купайла».

Мавка і Водяник, Господиня і ведуча познайомили хворих та персонал лікарні з основними складовими цього чудового свята. Це і збір лікарських рослин, і оздоблення приміщень букетиками дикоросту, уквітчання ікони Миколи Чудотворця. Імітуючи обряд купання, Водяник окропив усіх присутніх водою, танцюючи довкола Марени (або Гільця) з вербових гілок. Потім, підхопивши Марену та дівочі віночки, Водяник поспішив назад, до річки.

Працівники музею наостанок розповіли пацієнтам лікарні про взаємозв’язок між народними святами та народною філософією, їх відображенням у народній творчості.