Виставка складається з семи стендів, які розкривають маловідомий факт об’єднання у 1933 р. громадськості Галичини та Волині (що входили до складу Польщі) для допомоги українцям Радянської України, що вмирали від штучного голоду.
Апогеєм більшовицького режиму в Україні став Голодомор, що охопив Україну восени 1932 р. Українські селяни були проречені на смерть. Місію зі згуртування громадськості для допомоги голодуючим взяла на себе Українська Греко-Католицька Церква. 24 липня 1933 р. весь світ облетіла історична відозва до вірних Галицької Церковної провінції «Україна в передсмертних судорогах», підписана Митрополитом Андреєм Шептицьким та єпископами. У відповідь на звернення 35 українських громадських інституцій створили у Львові Український громадський комітет рятунку України (УГКРУ). Його робота полягала у допомозі тим, кому вдавалося живим перетнути радянсько-польський кордон, зборі коштів для голодуючих, виданні інформаційних брошур та записі розповідей свідків комуністичного свавілля в Радянській Україні.
З ініціативи Комітету, в неділю, 29 жовтня 1933 р., вперше в історії, у сотнях населених пунктів було оголошено День національної жалоби і протесту проти більшовицьких насильств і виголоджування Українського Народу. В цей день в парафіях УГКЦ в усіх містах і селах Галичини відбулось богослужіння та народні віча. Результатом міжнародної діяльності УГКРУ став розгляд 29 вересня 1933 р. питання про голод в Радянській Україні на закритому засіданні Ліги Націй; створення у Відні спеціального комітету для надання допомоги голодуючим.
Але політичний розкол Європи перешкодив подальшим діям: у 1933 р. до влади в Німеччині прийшов Гітлер і країни Заходу пішли на зближення з СРСР. Маючи достовірну інформацію щодо ситуації в Україні, лідери демократичних держав закрили очі на злочин комуністичного режиму. Єдиним, хто виступив на захист українців була УГКЦ, яка показала, що незалежно від того, в якій державі живуть українці – вони є частинами єдиного великого Українського Народу.
Реакція Західної України на Голодомор у 1933 р. – це цінна пам'ять, яка може об’єднувати сучасне українське суспільство, Україну Західну, Центральну і Східну, це історія, що має сучасну аналогію на території окупованих частини Донецької та Луганської областей, це доказ, що у безодні пекла були люди, які втілювали своєю поведінкою Божі закони і мораль, це данина пам'яті предстоятелю, громадському діячу і будівничому України Андрею Шептицькому, це навчання нам, сьогоднішнім, і нагадування, яким Митрополит завершив свою історичну відозву, і яке стоїть у заголовку виставки: «Надія наша в Бозі».
На відкритті виставки були присутні представники греко-католицької єпархії, журналісти, студенти вінницьких навчальних закладів.
Виставка триватиме до 25 грудня 2015 р.