Прискорений темп міського життя, мобільність міського населення, пов’язана з винайманням житла і переїздами, заохочували до швидкої зміни домашньої обстановки. Орендована квартира стала основним типом житла городянина. Не дивлячись на диференціацію міського житла в залежності від рівня забезпеченості, соціальної та професійної приналежності його власників та їхніх смаків, поступово виробилися певні принципи формування житлового простору. Міська оселя передбачала певну кількість різнофункціональних приміщень. У більшості випадків це були: вітальня, їдальня, кабінет та спальні. Кожному з них відповідав певний мінімальний набір меблів і традиційне оздоблення. Наявність кімнат певного призначення зумовлювалася також способом життя та чисельністю родини.

Одним з найбільш яскравих моментів міського побуту населення України початку ХХ ст. було чаювання. У вітальні за чашкою чаю біля самовара приймали гостей, велися дружні сімейні розмови… Характерною ознакою тогочасного інтер’єру була значна кількість різноманітних прикрас-дрібничок. Ця тенденція пояснювалася, з одного боку, підвищенням рівня життя середнього класу, з другого — здешевленням предметів «розкоші» у зв’язку з їхнім промисловим виробництвом і більшою доступністю. Захоплення фотографією також знайшло відображення в інтер’єрі житла. На виставці представлені окремі предмети інтер’єру міської вітальні з фондової колекції музею та неодмінні атрибути тогочасного помешкання городян — різноманітні дрібнички з порцеляни, срібла, скла та дерева.

На початку ХХ ст. у життя людей прийшли численні технічні новації: фотоапарат, кіноапарат, телефон, грамофон, друкарська та швейна машинки. Кінець ХІХ – початок ХХ ст. був часом створення широкої мережі професійних фотозакладів у містах і містечках нашого краю. Одним з найвідоміших на наших теренах фотографів в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. був Феліціан Гетц, власник фотографічних закладів у Тульчині (з 1888) та Немирові (1895). Дуже рідкісна світлина самого фотографа Ф. Гетца, його роботи, а також світлини Ю. Ставського та П. Костецького були надані краєзнавцем із Тульчина Владиславом Вігуржинським.

Кожна міська родина прагнула зберегти пам’ять про щасливі миті свого життя. Це був час, коли твори українських фотографів відповідали світовому рівню, про що яскраво свідчать численні нагороди, завойовані на європейських виставках, які можна побачити на паспарту світлин. Збережені фотографії відображають тодішні естетичні уявлення про вічне та цінне. Найяскравіше це проявлялося в одязі, у який вбиралися персонажі представлених фотографій. Для дедалі більшої частини городян важливу роль відігравала мода. Вона визначала смаки в одязі та облаштуванні житла, обумовлюючи залучення мешканців українського міста до загальноєвропейської та світової традиції повсякденного життя. Світлини засвідчують, що переважна більшість городян носила загальноєвропейський одяг.

Ще один розділ нашої виставки розповідає про розвиток аптечної справи на Поділлі. На початку ХХ ст. аптеки розвивалися переважно як торговельні установи, які мали своє невелике виробництво, де виготовляли ліки, ветеринарні засоби, косметичні препарати тощо. Аптеки не мали нумерації, у кожної була своя емблема і відповідна назва, де згадувалося ім’я засновника або власника. Кожен власник аптеки в межах своїх фінансових можливостей намагався оздобити приміщення і якнайкраще обладнати його. Основною діяльністю аптеки був відпуск ліків за рецептами. В аптеці готувалися настоянки, екстракти, еліксири, сиропи, різноманітні мазі, пасти, лікувальні вина тощо. Кращі заклади мали велику кількість аптечного обладнання, добре оснащену лабораторію з витяжними і сушильними шафами, преси для відтискання рослинних соків, набори різноманітних млинків, ручні таблеткові і пілюльні машинки, великий набір ступок та аптечних ваг, вимірювальних приладів. На виставці представлено унікальну колекцію Івана Зелюка (м. Тульчин), в основі якої начиння старої аптеки у с. Кирнасівка Тульчинського р-ну, а також аптечний посуд для зберігання та виготовлення лікарських засобів: порцелянові, мідні, чавунні ступки та товкачики, скляний посуд, ваги тощо.

Крім згаданих поціновувачів старовини, висловлюємо щиру подяку Олександру Чернову, директору Хмельницького громадського музею-бібліотеки (Подільське товариство імені Г. С. Сковороди, м. Хмельницький) та журналісту Олександру Абрамчуку за надані матеріали для створення інтер’єру міської вітальні початку ХХ ст. Створити романтичну атмосферу фотоательє минулого допомогли Володимир Жваколюк, фотокореспондент щотижневика «Вісник Козятинщини», та наші колеги з музею історії міста Козятина — Лілія Макаревич та Ольга Ткачук, які доповнили цей розділ виставки світлинами Д. Шварцмана — відомого фотомайстра з Козятина. Особливе місце в експозиції займають світлини городян, люб’язно надані Ігорем Лановим (м. Вінниця).

Виставка, що працюватиме з 4 вересня 2015 р. до 8 листопада 2015 р., запрошує відвідувачів на гостини до подільських містян у світ вишуканого інтер’єру, проникливих світлин і задушевних розмов.