Народна ікона Поділля чарує своєю щирістю у створенні образу і виразністю малярської манери. Ікона, написана народними майстрами для своїх земляків, була незамінною і органічною частиною як селянської хати так і подільського храму. Народні ікони ясніють локальними кольорами, процвітають пишнотою рослинних орнаментів, що єднають її з іншими видами народної творчості. В ній ми бачимо народні уявлення про красу та духовні чесноти людини, втілені в образах Христа, Богородиці, святих. Шанування небесних заступників відображало землеробський життєвий уклад та набувало акцентів, пов’язаних з історією регіону.

Ікона могла бути оберегом і святинею для окремої родини, місцевої громади чи нації. Сюжетне коло подільського іконопису включало зображення Христа та Богородиці, подій з їхнього земного життя, релігійну алегорію, а також визначений пантеон святих. Серед найбільш поширених сюжетів – Святі діви Варвара та Параскева, Свята Марія Магдалена у сцені каяття, Святі воїни Архангел Михаїл, Юрій Змієборець, Дмитро Солунський та Іван Воїн. Першість за кількістю зображень утримує Святий Миколай у щедро орнаментованому священицькому вбранні. Зустрічається сюжет «Усікновення Глави Івана Хрестителя» – ця ікона вважалася чудотворною у Лядовському скельному монастирі, що на Вінниччині. Про вплив мистецтва бароко свідчить поява в народній іконі сюжетів «Коронування Богородиці», «Новозавітної Трійці». Алегоричні сюжети «Христа з виноградною лозою» та «Недремне око» у поетичній формі нагадують про жертовний подвиг заради спасіння.

У збірці, представленій в експозиції, привертають увагу ікони з зображенням Йосипа Обручника цікавого іконографічного рішення. Поширення народних прийомів сакрального малярства за межі певної конфесії підтверджує ікона на полотні з Святим Антонієм Падуанським. Традицію народних майстрів зображувати небесних покровителів українців з елементами національного строю у вбранні (вишивка, вінок) продовжив художник В. Ранчаковський в іконах Ісуса Христа та Богородиці, написаних у 1927-1928 рр.

Шедевром українського портретного живопису можна назвати роботу невідомого художника «Українська наречена»: з одного боку образна мова твору нагадує засади іконографії релігійного малярства, а з іншого підтверджує поширену думку про те, що народна ікона зберегла для нас портретну галерею наших предків.

Олександр Чернов належить до числа визначних колекціонерів народної ікони в Україні, дослідником і популяризатором цього неординарного мистецького явища, яке отримує все більше визнання науковців і широких кіл шанувальників народної культури України. Виставки з колекції О. Чернова відбулися у Хмельницькому в Подільському товаристві ім. Г. Сковороди та обласному художньому музеї, музеї волинської ікони в Луцьку, Одеському художньому музеї, Острозькій академії, картинній галереї Кам’янця-Подільського, міському музеї Нетішина, Державному історико-культурному заповіднику у «Меджибіж» (Хмельницька область), музеї Лесі Українки у с. Колодяжне Волинської області, Національному заповіднику «Замки Тернопілля» у Збаражі. Кожного разу виставка народної ікони Поділля мала великий резонанс і ставала яскравою культурною подією. Вінничани, які знайомі зі збірками подільської ікони Вінницького краєзнавчого музею, Вінницького обласного художнього музею, колекцією вінничанина Володимира Козюка, вперше мають змогу познайомитися із збіркою, яка більше представляє особливості іконопису західної частини Поділля.

Протягом довгої історії Поділля тут відбувалися різні події, перетиналися шляхи різних народів, пам’ять про які лишалася у багатогранній культурі краю. Про невпинний зв’язок мистецьких традицій свідчать ікони Поділля, в образотворчій мові якої поєднуються канони давнього ортодоксального образу, сюжети та деякі прийоми західноєвропейського мистецтва, засади українського козацького бароко, естетика народної творчості. Наразі, сучасні дослідники відзначають також певні перегуки народного малярства з пошуками і здобутками художників-новаторів у ХІХ-ХХ ст.

Виставка працюватиме до 16 серпня 2015 р.