Провівши їх аналіз, йому вдалось локалізувати літописне місто Плав, що згадується у руських літописах під 1213 (1219) р. Тому дослідник, розгадавши таємниці історичного минулого Х-ХІІІ століть Середнього Подністров’я, планував видати книгу про містечко Жванець із поясненням, як літописний Плав отримав назву Жванець. В книзі планувалось здійснити опис всіх пам’яток культурної спадщини містечка Жванця. Складовою книги мав бути і Літопис Свято-Троїцької церкви містечка Жванця, що як рукопис зберігається у фондах Кам’янець-Подільського музею-заповідника. Проте дослідник зрозумів, що йому складно реалізувати задуману ідею і він у співавторстві із науковим співробітником Іриною Ладоренко, що є філологом за освітою, вирішили упорядкувати історичне джерело другої половини ХІХ століття, що написане російською мовою. Вступ та висновки до «Літопису» подані, крім української, польською, англійською, німецькою та французькою мовами.

У книзі видрукувано «Літопис», що вели чотири священики від 1869 по 1898 р.: про важливі події, що відбувались у містечку із власним баченням історичного минулого. Священик Василій Яворський, який протягом 1874-1893 рр. провадив богослужіння та найбільше зробив записів до «Літопису», здійснює впродовж 18 років реформу – перенести базарний день із неділі на вівторок, тому що народ спивається та не ходить до церкви. У 1892 р. йому все ж таки вдається не лише перенести базар з неділі на вівторок, але й відкрити школу для дітей.

Проте реформаторські нововведення не подобались як мешканцям містечка, так і чиновникам, що провадили будівництво школи. Залишається нез’ясованим за яких обставин і з якою метою священика Василія Яворського після довгих років кропіткої служби приходським священиком та відстоювання інтересів своїх парафіян, власної думки щодо покращення стану релігійності та освіченості мешканців Жванця, у 1893 р. переводять в с. Демківку Брацлавського повіту Подільської губернії (тепер Олександрівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області). Проте, це історія вже для зовсім іншого дослідження у наступних книгах.

Церковні літописи, що велись священиками у другій половині ХІХ ст. у Подільській губернії заслуговують уваги дослідників історії краю і чекають свого вивчення і публікування. Дане видання є цінним джерелом не лише для істориків, краєзнавців, священиків, а й всіх, хто цікавиться минулим малих міст України і в яких проходили та впроваджувались так довго і болісно порядки та норми права, що змінювали звичний уклад та підвищували культурний рівень населення.

Книга «Літопис Свято-Троїцької церкви містечка Жванця» вирізняється оригінальним дизайном, наявністю унікальних світлин та документів.

Молодий науковець Руслан Нагнибіда, який провів цю презентацію, зацікавив присутніх емоційною розповіддю, цікавими ілюстраціями, зумівши образно та яскраво змалювати минуле типового подільського містечка.