Володимир Перепелюк (1910–2010) все своє життя присвятив українській народній пісні.
Народився у с. Боришківці (нині Кам’янець-Подільського р-ну Хмельницької обл.) на Поділлі. Під час Визвольних змагань втратив батька. Дитячі роки пройшли у наймах. У 16 літ навчився грамоти у лікнепі (ліквідація неписьменності за кілька місяців). Згодом закінчив однорічні бібліотечні курси, після яких потрапив до Вороновицького сільгосптехнікуму, де одночасно виступав у аматорському театрі. Саме з цього маленького подільського містечка розпочався його кобзарський подвижницький шлях. У Вороновиці брав уроки гри на кобзі в агронома-бандуриста Івана Романюка.
В 1939 р. Володимира Перепелюка запрошують на Всеукраїнський з’їзд народних співців – кобзарів та лірників. І саме йому випала велика честь відкривати урочистості з нагоди 125-річчя від дня народження Тараса Шевченка піснею «Думаю про волю», імпровізовану на основі віршів великого поета. Молодого кобзаря з красивим голосом замітили і запросили до новоствореного ансамблю при Київській філармонії. В 1944 р. створюється в Києві Державний український народний хор. Перепелюк стає солістом хору, створює свої твори: «Дума про визволення України», «Про Ковпака», пісні «Доріженька», «Про закінчення війни».
26 років він був солістом-бандуристом легендарного хору під керуванням Григорія Верьовки. Мандруючи по світу із колективом, Володимир Перепелюк ретельно фіксував як і що сприймалося слухачами. Як результат – його книга «Повість про народний хор», літопис про творчий шлях шанованого колективу Українського народного хору під орудою Григорія Вірьовки. У своїх нотатках зазначав, що великою повагою користувалися твори Тараса Шевченка «Заповіт», «Реве та стогне Дніпр широкий», «Думи мої, думи…» і особливо тепло і зворушливо сприймали українські народні пісні.
Володимир Перепелюк, маючи чудові акторські здібності, знімався у кінофільмах «Тарас Шевченко», «Зачарована Десна», «Сліпий музикант».
У 1970-х рр. вийшов на пенсію, повернувся до Вороновиці, де працював у місцевому лісництві. Любов до природи надихнула його на створення унікальної колекції виробів з гілочок та корінчиків дерев «Геніальна художниця природа», яка нині зберігається у Вороновицькому музеї історії авіації та космонавтики.
На рідному Поділлі розвинувся і літературний талант кобзаря. І із-під його пера виходять: «Ой у лісі, лісі зеленому» (1969), «Повість про народний хор», (1970), «Ось вони які…» (1980), «Вийшов Кобзар з Поділля» (2010) р.
2001 року управління культури Вінницької обласної державної адміністрації та Вінницький обласний центр народної творчості за підтримки Міністерства культури і мистецтв України та Національної спілки кобзарів України започаткували обласне свято кобзарського мистецтва імені Володимира Перепелюка «Струни вічності».
8 листопада 2000 року на честь вшанування 90-річчя Володимира Перепелюка на базі музею авіації ім. Можайського у приміщенні палацу Ґрохольських-Можайських у селі Вороновиця Вінницького району було відкрито кімнату-музей, присвячену народному музиканту.
На виставці представлені світлини, книги, епістолярна спадщина, музичні інструменти, особисті речі митця та його унікальні вироби з дерева.
Відкриття відбулося у вузькому колі шанувальників творчості подільського кобзаря та його родини: сина Тараса Володимировича з дружиною, директор ВОКМ Катерини Висоцької, керівника Центрального територіального відділу УІНП Богдана Галайка, директора Вороновицького музею історії авіації та космонавтики Віктора Дем’яненка, який опікується громадським музеєм кобзарського мистецтва у Вороновиці.
Виставка триватиме до 13 грудня 2020 р.