Час та буденні речі: з історії годинників

Оцініть матеріал!
(0 голосів)

Період роботи виставки: 21.02.2021 - 13.06.2021

21.02.2021 о 12:21 в Академічній залі Вінницького обласного краєзнавчого музею відкрилася виставка «Час та буденні речі: з історії годинників». На відвідувачів виставки чекає захоплююча подорож крізь історію винаходів та ідей від архаїчних пристроїв для вимірювання часу до сучасних супер точних атомних годинників.

Для наших далеких предків час був цінним ресурсом. Сьогодні, як і тисячі років тому, людина живе за добовим циклом. Нам зручніше прокидатися у світлу пору і йти до сну, коли сонце ховається за горизонт. Тому з давніх-давен сонячні годинники для більшості людей були оптимальними. І до сьогодні у багатьох європейських містах, в тому числі й в Україні, можна зустріти сонячні годинники. Нині ці пристрої скоріше відіграють роль оздоблення і символізують повагу до цінного у минулому пристрою. На виставці представлено портативний сонячний годинник 19 ст., а також інтерактивні моделі горизонтального і настінного сонячних годинників, на яких відвідувачі можуть виставити час за допомогою рухомого ліхтаря.

Хоча сонячні годинники і виявилися практичним і, як наслідок, популярним приладом для вимірювання часу, вони мали значний недолік – їх робота можлива лише вдень і за ясної погоди.

Більш незалежним від погоди і денної пори був інший давній спосіб вимірювання часу – водяний годинник, або клепсидра (з давньогрецької – «та, що краде воду»). Найпростіший варіант клепсидри принципово подібний до відомих сьогодні пісочних годинників. Такий пристрій складається з двох, розташованих одна над одною посудин. Верхня посудина містить отвір. У неї наливається вода, яка потім стікає у нижню посудину за певний проміжок часу. Модель такого годинника експонується на виставці, тож відвідувачі зможуть на власні очі побачити як «спливає час».

Нерівномірність руху води через зміну тиску робить водяний годинник або надто не точним, або надто складним, і тому як побутовий пристрій він себе не виправдав.

previous arrow
next arrow
PlayPause
Slider

Іншим давнім способом вимірювання часу були вогняні годинники. Давньокитайським варіантом такого годинника була підвішена тліюча спіраль намистинами, що прикріплені на однаковій відстані. По мірі згорання спіралі, намистини із дзвоном падали на металеву тацю, відміряючи таким чином час. У середньовіччі подібний спосіб відмірювання часу поширився і у Західній Європі. Найпростіший варіант – свічка з нанесеними поділками часу, за який вона плавиться при горінні. Модель такого невигадливого пристрою експонується на виставці. Існували і варіанти годинників-лампадок: у них часові поділки були нанесені на ємність з маслом, рівень якого зменшувався у процесі згорання.

Революційним в історії вимірювання часу стала поява механічних маятникових годинників. Механічні годинники з’явилися давно, ще в 13 ст. Як правило, це великі баштові годинники, в основі яких був маховик. Вони не мали такого важливого елементу, як маятник. А саме маятник є головним хранителем регулярності ходу. До появи маятника точність роботи годинників була геть незадовільною.

Маятник з’явився досить пізно. За легендою, у 1583 р. в Пізанському соборі допитливий юнак на ім’я Галілео Галілей від нудьги на проповіді почав спостерігати за коливанням люстр. Властивості їхнього руху зацікавили його, і, повернувшись додому, Галілей виготовив дослідну установку для вивчення руху маятника і експериментальним шляхом виявив його ізохронність (незмінність коливань). Він звернув увагу на те, що період коливання маятника не залежить від маси підвісу і амплітуди коливань, якщо ця амплітуда мала, а лише від довжини підвісу.

Після цього відкриття лишилося ще вирішити технічну проблему: як прилаштувати маятник до годинника. Адже з одного боку, маятник з часом все ж таки припиняє коливання (тертя об повітря, деформації підвісу і таке інше), з іншого боку – надто легко порушити рівномірність руху зовнішнім впливом.

Незалежно від Галілея маятниковий годинник винайшов Христіан Гюйгенс. У 1657 р. він отримав на свій годинник патент Нідерландів, а в 1658 р. видав брошуру «Годинник», де описав його конструкцію. Але потрібен був механізм, який з одного боку буде підтримувати коливання маятника, з іншого – давати можливість йому безперешкодно гойдатися.

Механізм, який зміг забезпечити такі умови, був винайдений – це анкерний спусковий механізм. Анкерний механізм — механізм в механічних годинниках, який перетворює енергію головної пружини (пружини, що заводиться) в імпульси, що передаються механізму баланс-спіралі для підтримки визначеного періоду коливань, який необхідний для рівномірного обертання шестерникового механізму. Саме анкерний механізм дарує нам звичний звук плину часу – «тік-так».

Тематиці властивостей маятника і роботи анкерного механізму на виставці присвячено кілька інтерактивних моделей та пристроїв, які дозволять в деталях роздивитися і зрозуміти принцип роботи маятникового годинника, а його в дії можна побачити на прикладі оригінальних старовинних годинників.

До найцікавіших експонатів належать годинники, люб’язно надані для виставки Олександром Абрамчуком – власником Кав’ярні-музею «Панъ Заваркінъ та синъ». Серед них, вишуканий настінний годинник 1910 р. всесвітньо відомого німецького виробника «Junghans». Родзинка експозиції – чудово оздоблений камінний годинник славетного швейцарського виробника «Gustav Becker», 1890 р., що містить у своєму декорі срібного орла – герб польського роду Пястів. Цей годинник оснащений системою четвертного бою, тому з великою ймовірністю відвідувачі виставки почують його мелодійний дзвін. Каретний годинник виробництва компанії «Павел Буре» особливо цікавий написом, виконаним на нижній частині: «Да указываютъ они тебе часы счастья благословенного Господомъ. 24 декабря 1897 г. Москва». Жіночий каретний годинник 1868 р. зворушує своїми мініатюрними пропорціями, його висота становить лише 8 см.

Завдяки допомозі друзів музею, годинникових майстрів Ігоря Кірпічнікова та Наталі Пудайло, на виставці представлено набір інструментів, якими користувались та користуються представники цієї професії.

Унікальний експонат надали для виставки колеги з Центру історії Вінниці – звуковий елемент годинника «Tesla», яким була оснащена Вінницька Вежа у 1980-х роках. Пристрій не лише має чудернацький вигляд, але і дозволяє почути «голос» Вінницької Вежі у стінах музею.

Це коротка розповідь лише про частину цікавинок виставки «Час та буденні речі». Завітавши до Академічної зали музею можна також ознайомитись з роботою кварцевих годинників, розглянути спеціальні пристрої для вимірювання часу і дізнатись, для чого потрібні атомні годинники, що помиляються лише на 1 с за час існування Всесвіту.

Виставка експонуватиметься до 13 червня 2021 р. Замовлення тематичних екскурсій за телефоном 068-725-49-57