Митця з нашим музеєм зв’язали більш як 40 років творчої співпраці. У збірці нараховується 31 твір – перший з них датований 1977 р., останні – 2015 р. Між цими датами – важливі події у біографії художника і в історії країни.
Перше професійне визнання по закінченню Дніпропетровського художнього училища (1969 р.) та Харківського державного художньо-промислового інституту (1974 р.) Ігор Ященко здобув як аквареліст. Його включали у пленерні групи молодих талановитих акварелістів у різних куточках тодішнього Радянського Союзу, а саме в Україні, на Далекому Сході, Примор’ї, Поволжі, Туркменії, його роботи з 1976 р. експонувалися на обласних, республіканських, міжнародних виставках. «Акварельний період» представлений у збірці музею урбаністичними пейзажами (1977–1979 рр.), архітектурною серією старої Вінниці (1987–1988 рр.), оповідним комплексом подій декабристського руху, пов'язаний з Тульчином (який свого часу був особливо відмічений професором живопису С. Подерв'янським, 1986–1987 рр.). Графічні роботи зберігаються у багатьох художніх музеях, зокрема, Запоріжжя, Хмельницького, Вінниччини тощо.
На наступному етапі творчої еволюції майстра провідне місце зайняв олійний живопис. Це були часи, коли була знята «залізна завіса», що стояла на заваді авангардних мистецьких течій. Для митця доби постмодерну, якій притаманний «іронічний перегляд минулого», не існує стилістичних кордонів. Ященко був захоплений радістю буття фовіста Рауля Дюфі і мистецькими розвідками сюрреаліста Хоана Міро, але найближчою для нього стала безмежна багатоликість абстрактного експресіонізму – течії, що мала на меті «вивільнення свободно струменіючого кольору від доктринерських законів форми» (Карл Рурберг). Наразі, манера вінницького художника стала відома у мистецьких колах України та за її межами відмовою від сюжетної конкретики, акцентом на колористичну домінанту емоційного строю твору, багатою культурно-асоціативною палітрою. За роботу «Мертва натура на сірому» митець отримав Гран-прі на Всеукраїнській трієнале «Живопис-2007». Натура у статусі terra incognita є героєм масштабних, суто «ященківських» полотен «Змій» та «Руда перука» (2009 р.), подарованих музею автором.
Знаковий у творчому доробку художника і у нашій колекції твір «Просценіум» 2009 р., де мистецтво постає грою у світі уяви. Він дав назву двом персональним виставкам. Загалом, персональні виставки майстра у 1990–2000-х рр. експонувалися у Нью-Йорку, у найпрестижніших виставкових просторах Києва, Запоріжжя, Хмельницького, Вінниці. У 2016 р. відбулася виставка «Просценіум-ІІ» у великій виставковій залі краєзнавчого музею, яка стала помітним явищем для регіону. Експозиція, побудована за принципами одвічних координат – горизонталі обрію та вертикалі космосу – відповідала творчому мисленню автора, його світосприйняттю, і тому кожна робота і їхня взаємодія випромінювали потужну енергію.
Особливою сторінкою у творчості художника стала участь в історико-мистецьких проєктах, організованих нашим музеєм у співпраці з Вінницькою обласною організацією Національної спілки художників України – «Вінницькі Мури: погляд крізь віки» (2010 р.) і «Міста і містечка: героїчні віхи у плині буття» (2015 р.). Серія історичних краєвидів стала ніби містком, що поєднав ранній і зрілий періоди біографії майстра. Звертаючись до сюжетної конкретики, він не відмовляється від самоцінної вартості живопису, що наповнює кожну картину багатими змістовими обертонами. Чого тільки варта у живописному прочитанні одвічна грязюка провінційного закутка у «Панорамі старого Немирова», що під пензлем художника набула відтінків перлів і старого срібла, або коштовний зелений у зимовій «Старій Вінниці», мажорний колористичний акорд «Вінниці навесні» та видіння примарного білого у «Пристані Могилева-Подільського». Кожна з шести робіт справляє незабутнє враження як на мистецького гурмана, так і на глядача без музейного досвіду. Виставка надає можливість пройти разом з митцем його творчий шлях, переконатися у цілісності його особистості.