Державні закупівлі
Оголошення
Ця виставка спільний проєкт Вінницького обласного краєзнавчого музею, Музею Вінниці та Державного архіву Вінницької області.
На виставці представлені особисті роботи М. Битинського, документи, світлини, книги, епістолярна спадщина науковця-геральдиста з фондів ВОКМ, Музею Вінниці, ДАВіО. Особливу увагу привертають портрет Миколи Битинського (художник Артур Орльонов) та знак «Хрест Симона Петлюри» (репліка), надані для експонування Музеєм Вінниці.
МИКОЛА ОВЕРКОВИЧ БИТИНСЬКИЙ народився 6 грудня 1893 р. в містечку Літин (нині селище Вінницької обл.) на Поділлі у родині священика, де було ще двоє дітей. Навчався у художньо-промисловій школі (1908–1912; клас малювання В. Розвадовського) та на дворічних педагогічних курсах (1912–1914) в Кам’янці-Подільському. Учасник І Світової війни.
У роки Національно-визвольних змагань був на старшинських посадах в українському війську. Після поразки Української революції перебував в еміграції у Польщі. У складі 6-ої Січової стрілецької дивізії Марка Безручка брав участь у поході польсько-української армії на Київ (1920). Згодом у кількох польських таборах для інтернованих вояків Армії УНР очолював культурно-освітній відділ штабу 6-ї дивізії, редагував табірні часописи «Нове життя», «Український сурмач» тощо.
1924–1928 рр. навчався у Празі в Українському вищому педагогічному інституті на відділі історії і соціальних наук. Згодом учителював в Українській державній гімназії в с. Білки (нині Іршавського р-ну Закарпатської обл.), був членом Карпатської Січі.
Під час ІІ Світової війни – на примусових роботах в Німеччині. Весною 1945 р. – старшина штабу Української Національної Армії Павла Шандрука. Після ІІ Світової війни перебував у Німеччині. Від 1951 р. – у Торонто (Канада), де працював на курсах українознавства ім. Г. Сковороди і на курсах ім. І. Котляревського. До останніх днів життя займався громадською та культурно-освітньою працею. Помер 24 грудня 1972 р. в Торонто, де і похований. Все своє життя він натхненно й невтомно працював заради України, її гідності і слави.
Автор низки ґрунтовних праць: з геральдики – «Альбом гербів українських земель», «Герби українських гетьманів», «Уніформи Українського війська доби визвольної боротьби 1917–1921 рр.», «Державні відзнаки України» (Прага, 1939); досліджень – «Українське вояцтво на культурно-освітньому фронті» («Гуртуймося!», 1932, № 9), «Мазепинці по Полтаві» (Варшава, 1938, кн. 6) та ін.
Збірка поезій М. Битинського «В громі і бурі» (1923), поема «На брамі України», балада «Сузір’я лицарів», містична поема «Ангел помсти», поезія «Дума про Щербака», драматичний диптих «Скривавлена сорочка» та ін. присвячені Національно-визвольним змаганням.
Сестра – Ольга Битинська (1900–1922) – діячка повстанського руху в Україні 1917-1920-х рр., зв'язкова повстанського загону Якова Гальчевського. Розстріляна у Вінниці в 1922 р.