Державні закупівлі
Оголошення
Такі вази не належали до масової продукції, а створювалися на замовлення, зокрема наша ваза – у двох екземплярах. Вони надійшли до музейної колекції на початковому етапі її формування і, можливо, походять із Немирівського палацу.
Ваза має складну композицію і багате оздоблення. Вона виготовлена з фаянсу методом шлікерного литва, вкрита кремовою поливою, декорована вишуканим накладним скульптурним рельєфом. Розміщена на піддоні.
З протилежного боку ритон підтримує грифон – міфічна крилата істота, лев з головою орла і великими крилами, який об’єднував одночасно небо і землю, добро і зло. Грифони у гербах символізують могутність, владу, пильність, швидкість і силу.
Ритон прикрашений позолотою і розписом керамічними фарбами, зокрема стилізованим рослинним орнаментом. Численні п’ятикутні зірочки у ромбиках нагадують нічне небо і, можливо, використані тут як символ охорони і безпеки.
Схожі вази-ритони, білі та декоровані, знаходимо серед продукції КМФФ в каталозі виставки Всеукраїнського історичного музею ім. Т. Шевченка (нині НХМУ) 1925 р. і на світлинах, зроблених до цієї виставки. Зробимо невеличкий екскурс в історію КМФФ, яка відіграла надзвичайну роль у розвитку вітчизняного високого фаянсу класичної доби.
КМФФ існувала в 1798–1877 рр. на території колишнього Межигірського Спасо-Преображенського монастиря, перебуваючи спочатку у віданні Київського магістрату, в 1822-1858 рр. – Імператорського кабінету, а в останній період – у руках орендарів. Фабриці належали значні поклади високоякісних каолінових глин, знайдені на території давнього монастирського комплексу. З 1826 р. при ній діяла художня школа, яка готувала майстрів за модельною або живописною спеціалізацією. Її випускники працювали і на інших фабриках.
Головним майстром фабрики був саксонець Йоган Христофор Краніх, з 1802 р. – саксонець Християн Вімер. На початку керівництво взяло курс на дотримання англійських традицій фаянсу, але поступово запроваджувалися нові розробки та посилювався вплив місцевих традицій. На фабриці створювалися рецепти кольорових полив різних відтінків, застосовувалося оздоблення невисоким рельєфом. Суто оригінальними і самобутніми є вироби КМФФ, виконані в техніці рельєфу, – «гіпюрові», ніби різьблені з малахітової, бузково-блакитної, бірюзової маси. Опановано т. зв. червону кераміку, поліхромний орнамент, техніку надполивних розписів. На фабриці з 1811 р. вперше в Російській імперії почали використовувати метод декорування шляхом друку з мідних гравірованих пластинок.
Поступово сформувалися характерні риси «межигірки»: витриманість стилістики декору, висока технічна якість, застосування поліхромних полив у декоруванні та мотивів, наближених до народних, у стилістиці. Вироби, виконані на замовлення Імператорського кабінету, високих чиновників, поміщиків, часто існували в єдиних примірниках. Фабрика виготовляла чайний і столовий посуд, вази, кахлі, скульптурні вироби, ікони, декоративні писанки і церковне начиння (лампадки, чаші для омовіння, кубки для причастя, хрести, свічники, курильниці), аксесуари та «галантерею» (сигарниці, люльки, каламарі з дзвоном, глобуси,прес-пап’є), аптекарське начиння («окомийки», слоїки, ринки), сангігієнічні вироби (біде, ванни, зокрема і лазаретні, чаші, крани, нічні горщики, умивальні набори). В 1850-1851 рр. на підприємстві налагоджено випуск виробів з т. зв. гранітної маси. У цей період фабрика бере курс на виготовлення предметів розкоші – ваз, бра, скульптури. Тут вважаємо за потрібне зауважити, що на дні однієї з музейних ваз-ритонів стоїть знак бірюзового кольору – «52», який вказує, ймовірно, на рік її виготовлення – 1852.
Мистецькі речі, створені КМФФ, представляли фаянсову промисловість Російської імперії на багатьох міжнародних виставках. Твори майстрів Межигір’я присутні у колекції Британського музею. (Відомості про Києво-Межигірську фаянсову фабрику викладено за дослідженням доктора мистецтвознавства Ольги Школьної «Біле золото Межигір’я», опублікованим у часописі «Антиквар» 2019 р.)