Історико-культурний центр духовності та злагоди

Місцезнаходження: м. Шаргород

Виникнення Шаргорода пов’язане з ім’ям відомого польського політичного діяча і мецената Яна Замойського (1542–1605). Замойський отримав блискучу освіту, цікавився наукою, мистецтвом. За його діяльної підтримки зведено на польський трон Стефана Баторія і Зигмунта ІІІ Вазу. Ревний католик, він був прибічником релігійної толерантності.

Грамотою від 26 березня 1579 р. Стефан Баторій доручив йому звести укріплений замок, щоб убезпечити край, який знелюднів від безперестанних набігів татарських орд, і заснувати на пустках нові поселення. Король звільняв майбутніх новоселів від податей на двадцять років.

Підшукуючи місце для замку, в якому б жителі могли ховатися від нападу з півдня, Замойський вибрав високий мис, утворений річками Мурашкою і Ковбасною (мисові укріплення були тоді вельми поширені). Фортеця отримала назву «Шаргород» на честь Флоріана Шарого, родоначальника Замойських. Об’єднавши свої подільські маєтності, Замойський почав їхню колонізацію. З його дозволу в Шаргороді оселилися євреї. Нові населені пункти він приєднав до Шаргородщини, до якої входили 2 містечка та 20 сіл.

Ним було засновано костел св. Флоріана Шарого (1595), зруйнований під час національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького у 1648 р., відбудований у 1717 р. Костел зведено у стилі бароко з каменю і цегли. У плані це тринавна чотиристовпна базиліка. Головний фасад увінчаний барочним фронтоном. В інтер’єрі збереглися чотирнадцять горельєфних композицій ХІХ ст., дві дерев’яні поліхромні скульптури ХVІІІ ст. та різьблена кафедра ХVІІІ ст. На склепіннях і стінах східної частини залишився живопис, виконаний у 1895–1899 рр. і розчищений у 1963 р. Головний вхід вирішений у вигляді трьохпролітної арки, також прикрашеної барочним фронтоном.

Далеко за межами України відома Шаргородська синагога, збудована у 1589 р. Вона входила в оборонну систему міста. Це одна з найкращих архітектурних пам’яток єврейської громади Поділля. Товсті стіни, високий ренесансний атик з фігурними зубцями та маленькими декоративними баштами по кутах, рідко розставлені великі вікна надають синагозі своєрідного вигляду.

Під владою турків протягом 1672–1699 рр. споруда використовувалася як мечеть. На початку ХVІІІ ст. синагога була ґрунтовно реконструйована, набула другий поверх західної прибудови, дещо змінила пропорції головного об’єму будівлі. У ХVІІІ–ХІХ ст. на другому поверсі західного нартекса розташовувалося приміщення для жінок (дерев’яна галерея, яка не збереглася). Молитовний зал має типове для кінця ХVІ–ХVІІІ ст. просторово-планувальне рішення. В центральній частині, під куполом, високо піднімалася на кам’яному цоколі біма з різьбленими дерев’яними бильцями. Наприкінці ХІХ ст. в центрі фасаду прорубали головний вхід. У 1930-х рр. синагога була закрита, а будівля передана сокоморсовому заводу.

Миколаївський монастир у Шаргороді зведений у ХVІІІ ст. Нині він є пам’яткою різночасових споруд і складається з Миколаївського собору, прибрамного корпусу з дзвіницею, братського корпусу з Михайлівською церквою, кутової башти і господарського корпусу. Спочатку монастир містився в с. Калинівка поблизу Шаргогода, в кінці ХVІІ ст. зруйнований турками і до 1715 р. перебував в руїнах. Відбудований як василіанський монастир та біля 1748 р. перенесений з села до міста, а після 1795 р. обернений на православний монастир св.Миколи.

При монастирі у 1797 р. відкрита семінарія, яка проіснувала до кінця ХІХ ст. У цьому духовному училищі навчалися майбутні українські письменники С. Руданський і М. Коцюбинський.

В центрі монастирського подвір’я височіє величний Миколаївський собор (1829) — будівля з чотирьохколонним портиком, що увінчується трикутним фронтоном. В інтер’єрі зберігся настінний розпис.