На берегах річки Південний Буг розкинулись зелені луки, безкраї поля, сади і ліси Вінницької області. Багата і різноманітна її природа. Експонати чотирьох експозиційних залів відділу природи розповідають про геологічне минуле, природні багатства Вінниччини, їх використання та охорону.
Природна рослинність Вінниччини зазнала істотних змін внаслідок господарської діяльності людини: степові простори розорані, на зміну значній частині лісів і боліт прийшли сільськогосподарські угіддя. Природна степова рослинність залишилась у заповідниках і на крутих схилах ярів.
Розташування області в лісостеповій зоні зумовлює її фауністичний комплекс змішаного типу. Тут зустрічаються представники як лісової, так і степової фауни. В експозиції показано тварин лісу, водойм, різних екосистем.
За фізико-географічним районуванням України територія Вінницької області належить до Дністровсько-Дніпровської провінції лісостепової зони. Більша її частина відноситься до фізико-географічної області Подільського Побужжя і до Придністровсько-Подільської лісостепової області.
Територія Вінницької області заселена з найдавніших часів. На її теренах відомо понад 1,7 тисяч пам'яток археології, з них 19 – національного значення. Поринути у далеке минуле, познайомитись з археологічними знахідками, що всебічно розкривають побут, культуру, віруванням людей, які жили на території краю від кам’яного віку до середньовіччя, дають можливість зали археології.
З ІІІ тис. до н. е. розпочинається доба бронзи – важливий період в історії людства. Саме в цей час набувають поширення вироби з бронзи (штучний сплав міді з оловом, миш’яком, свинцем чи іншими металами). Починаючи з доби бронзи на території України масово споруджуються кургани – земляні насипи над одним або кількома стародавніми похованнями.
Спочатку напади половців, а з ХІІІ ст. ще страшніша монголо-татарська навала сильно спустошили землі сучасного Поділля. Лише з другої половини XIV ст. Південне Побужжя починає інтенсивно заселятися слов’янами та литовцями з північних районів.
На зламі ХІVХV ст. за землями між Південним Бугом і Дністром остаточно закріпилася назва Поділля. Внаслідок польськолитовських війн 1431-1433 рр. Поділля було розділено на дві частини. На землях Західного Поділля, що відійшли до Польщі, утворилося Подільське воєводство з центром у Кам'янціПодільському.
Впродовж першої половини XVIII ст. поступово відновилися домінуючі позиції польської шляхти та католицизму на Поділлі, але, як реакція на цей процес, набирали нового й загрозливого забарвлення національні та релігійні проблеми. Виникали широкі, хоч і стихійні, прояви народного опору, особливо у 30-60 рр. XVIII ст. Його учасників називали гайдамаками.
Приєднання Поділля до Російської імперії зумовило всебічну причетність населення цієї території до життя іншої країни. Експозицію залу відкривають матеріали про Вітчизняну війну 1812 р., зокрема — карта бойових українських полків у період контрнаступу російської армії, документи про участь населення Поділля в боях проти французьких військ. Ряд цікавих експонатів розповідає про діяльність Південного товариства декабристів, створеного полковником Павлом Пестелем у Тульчині в 1821 р.
Державні закупівлі
Оголошення