18 березня 2014 року у 16-му залі Вінницького обласного краєзнавчого музею відкрито розділ постійної експозиції «Героям слава!», присвячений бійцям «Небесної сотні», загиблим під час Революції Гідності у Києві в січні-лютому 2014 року.
На берегах річки Південний Буг розкинулись зелені луки, безкраї поля, сади і ліси Вінницької області. Багата і різноманітна її природа. Експонати чотирьох експозиційних залів відділу природи розповідають про геологічне минуле, природні багатства Вінниччини, їх використання та охорону.
Природна рослинність Вінниччини зазнала істотних змін внаслідок господарської діяльності людини: степові простори розорані, на зміну значній частині лісів і боліт прийшли сільськогосподарські угіддя. Природна степова рослинність залишилась у заповідниках і на крутих схилах ярів.
Розташування області в лісостеповій зоні зумовлює її фауністичний комплекс змішаного типу. Тут зустрічаються представники як лісової, так і степової фауни. В експозиції показано тварин лісу, водойм, різних екосистем.
За фізико-географічним районуванням України територія Вінницької області належить до Дністровсько-Дніпровської провінції лісостепової зони. Більша її частина відноситься до фізико-географічної області Подільського Побужжя і до Придністровсько-Подільської лісостепової області.
Територія Вінницької області заселена з найдавніших часів. На її теренах відомо понад 1,7 тисяч пам'яток археології, з них 19 – національного значення. Поринути у далеке минуле, познайомитись з археологічними знахідками, що всебічно розкривають побут, культуру, віруванням людей, які жили на території краю від кам’яного віку до середньовіччя, дають можливість зали археології.
З ІІІ тис. до н. е. розпочинається доба бронзи – важливий період в історії людства. Саме в цей час набувають поширення вироби з бронзи (штучний сплав міді з оловом, миш’яком, свинцем чи іншими металами). Починаючи з доби бронзи на території України масово споруджуються кургани – земляні насипи над одним або кількома стародавніми похованнями.
Спочатку напади половців, а з ХІІІ ст. ще страшніша монголо-татарська навала сильно спустошили землі сучасного Поділля. Лише з другої половини XIV ст. Південне Побужжя починає інтенсивно заселятися слов’янами та литовцями з північних районів.
На зламі ХІVХV ст. за землями між Південним Бугом і Дністром остаточно закріпилася назва Поділля. Внаслідок польськолитовських війн 1431-1433 рр. Поділля було розділено на дві частини. На землях Західного Поділля, що відійшли до Польщі, утворилося Подільське воєводство з центром у Кам'янціПодільському.
Впродовж першої половини XVIII ст. поступово відновилися домінуючі позиції польської шляхти та католицизму на Поділлі, але, як реакція на цей процес, набирали нового й загрозливого забарвлення національні та релігійні проблеми. Виникали широкі, хоч і стихійні, прояви народного опору, особливо у 30-60 рр. XVIII ст. Його учасників називали гайдамаками.
Державні закупівлі
Оголошення