Зал №10. Наш край у XIX – на початку XX ст.

Приєднання Поділля до Російської імперії зумовило всебічну причетність населення цієї території до життя іншої країни. Експозицію залу відкривають матеріали про Вітчизняну війну 1812 р., зокрема — карта бойових українських полків у період контрнаступу російської армії, документи про участь населення Поділля в боях проти французьких військ. Ряд цікавих експонатів розповідає про діяльність Південного товариства декабристів, створеного полковником Павлом Пестелем у Тульчині в 1821 р.

Окремий розділ присвячено подолянам, які брали участь у Кримській війні 1853-1856 рр. Навічно увійшли в історію імена героя оборони Севастополя 1855-1856 рр. Петра Кішки, уродженця с. Ометинці (тепер Немирівського району), видатного російського хірурга, педагога і громадського діяча Миколи Пирогова, який у 1866-1881 рр. жив і працював у садибі Вишня біля Вінниці (тепер це територія вінницького мікрорайону Пирогове).

Документи, таблиці, ілюстрації характеризують посилення експлуатації селян в першій половині XIX ст., що в свою чергу породжувало їх виступи проти поміщиків. В історії боротьби подільського селянства найяскравіші сторінки пов'язані з ім'ям народного ватажка Устима Кармалюка, що близько чверті віку очолював повстанський рух краю, а загони під його керівництвом, у яких брало участь майже 20 тис. селян, вчинили понад тисячу нападів на поміщицькі маєтки. У залі широко представлені матеріали про життя і боротьбу Кармалюка.

Населення регіону вирізнялося релігійною толерантністю. Тут жили прихильники православної, католицької, старообрядницької, протестантської, іудейської релігій та численних сект. У вертикальних вітринах розміщено атрибути іудейської, православної, католицької та старообрядницької церков.

Розвиток кустарних промислів Поділля в XIX ст. — ткацького, гончарного, деревообробного, ковальського, кушнірського, кравецького — ілюструють вироби ремісників, килими ручного ткання з вибійкою, цехові знаки вінницьких ремісників.

Великий вплив на економічний розвиток краю другої половини XIX ст. мало скасування кріпацтва. Після селянської реформи 1861 р. було запроваджено уставні грамоти, які фіксували розмір повинностей, порядок їх виконання і кількість землі, що виділялась у користування селянам. Таку уставну грамоту поміщика с. Любомирки Собанського представлено в окремій вітрині. Серед інших матеріалів, пов'язаних з розвитком сільського господарства краю, відвідувачі можуть побачити таблицю, що характеризує землеволодіння після 1861 р. та сільськогосподарські знаряддя — плуг, борону, серп, ціп, косу.

Особливу увагу привертають знаки місцевої адміністрації — мирового судді, волосного судді та сільського старости, а також печатки, штемпелі державних установ і посадових осіб другої половини XIX ст. Провідне місце в промисловості краю XIX — поч. XX ст. займала цукрова галузь. На цукроварнях було зайнято 60% загальної кількості робітників. В експозиції представлено карту-схему розміщення цукрових і горілчаних заводів на Вінниччині, фотознімок спорудженого в той час Ситковецького цукрозаводу, акцію Товариства цукрового заводу "Корделівка". Увагу глядачів привертає реконструкція інтер'єру бараку, в якому мешкали робітники цукроварень.

Важливим фактором, що дав поштовх економічному розвитку Поділля, було спорудження Києво-Балтської залізниці, зданої в експлуатацію в 1871 р., і відкриття руху в 1873 р. на залізниці Козятин — Здолбунів. Вінниця, Жмеринка, Козятин та інші населені пункти опинились на одній з найважливіших залізничних артерій країни й отримали зручне сполучення з Одесою, Києвом, Москвою, Петербургом та іншими великими містами. Серед експонатів залу подано фотографію будівництва залізниці, фото службовців і робітників Вінницької залізничної станції (1917), розклад руху пасажирських потягів з 15 травня 1879 р.

Економічну історію краю ілюструють також грошові знаки, які були в обігу Російської імперії до революції, реклама промислово-торговельного товариства "Меридіан", що вело селекцію насіння цукрових буряків у с. Ситківці, продукція заводів Подільської губернії, фотографії з комерційної виставки сільськогосподарських машин Липовецького сільськогосподарського товариства, а також знаряддя праці робітників промислових підприємств кінця XIX ст. — аршини, ключі, долота.

Значне місце в експозиції займають матеріали про зростання Вінниці як промислово-торговельного і культурного центру регіону. На межі ХІХ-ХХ ст. у місті було збудовано ряд великих підприємств, зокрема чавуноливарний механічний завод "Молот" (1880), горілчаний завод (1896), насіннєвий завод (1899), великий млин (1900), пивоварний завод (1907), суперфосфатний завод (1910-1912), взуттєва фабрика "Ястреб" (1913), кілька нових цегельно-черепичних заводів. Зосереджені в місті оптові торговельні установи постачали значній частині населення Поділля товари широкого вжитку. В експозиції показано світлини і документи, що характеризують розвиток міста і його забудову.

Численні дореволюційні світлини допомагають уявити, як виглядали мешканці міста і приміських сіл, якими були міські вулиці. Експонуються речі з побуту дворян, міщан і селян, жіночий костюм початку XX ст., тогочасні меблі та грамофон.

З вінницькою землею пов'язано чимало відомих діячів культури, науки і техніки, серед яких письменники Степан Руданський, Анатолій Свидницький, Марко Вовчок, Михайло Коцюбинський, Микола Некрасов, композитори Микола Леонтович, Петро Ніщинський, Петро Чайковський, художник Василь Тропінін. У музейній експозиції демонструються їх портрети, твори. З Вінниччиною пов'язані імена видатних винахідників: Олександра Можайського, що сконструював перший у світі літак, та Антона Турчановича – автора військово-польової кухні.

Значне місце в експозиції залу присвячене подіям першої російської революції 1905-1907 рр., Першої світової війни, Лютневої буржуазно-демократичної революції 1917 р., участі в них населення Поділля.