Тип видання: Альбом

24 червня 2014 року в Великій виставковій залі Вінницького обласного краєзнавчого музею відбулась презентація альбому «Незаживаюча рана Афгану», приуроченого 25-ій річниці виведення радянських військ з Афганістану. Презентоване видання – своєрідна данина пам’яті тим, хто поліг на чужій землі Афганістану, і шана воїнам-«афганцям», котрі повернулись з афганського пекла. Альбом складається із семи розділів.

Видання містить матеріали про участь наших земляків-вінничан у Афганській війні (1979-1989), висвітлює історію створення та діяльність районних спілок ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів), розповідає про долі воїнів-«афганців», закликає берегти пам’ять про загиблих героїв.

Далекий і невідомий Афганістан

Перший розділ альбому розповідає про афганську землю, про фізико-географічне положення, клімат, розвиток сільського господарства, етнічні особливості країни.

У кожному населеному пункті побудовані мечеті — молитовні будинки. Для мусульманина обов'язковою є щоденна п'ятикратна молитва, і де б він не молився, повинен бути повернений обличчям в бік Мекки — головного релігійного центру ісламу.

З глибокої давнини Афганістан характеризується міжплемінними непримиренними протиріччями. Перші самостійні державні утворення на території країни виникли у XVI ст. У 1747 р. було створено єдину незалежну Дурранійську державу, на чолі якої став Ахмад-Шах Дуррані.

Впродовж другої пол. XVII - поч. XX ст. країна вела війни за збереження своєї незалежності. Відносно стабільне становище в Афганістані тривало в період правління Мухаммеда Захір-Шаха (1933-1973). Проте, після зміни політичного устрою держави, яка з монархії стала республікою, в країні загострилися політичні процеси.

Афганська неоголошена війна: погляд у минуле

Другий розділ повертає читача у вир подій Афганської війни.

27 квітня 1978 р. у столиці Афганістану м. Кабул відбувся державний переворот, що отримав назву Саурської (Квітневої) революції. Радянський Союз першим визнав революційний режим, у результаті якого Афганістан був проголошений Демократичною Республікою (ДРА). Внаслідок цього, у квітні 1978 р. до влади прийшла Народно-демократична партія Афганістану, яку очолили Нур Мухаммед Таракі та Бабрак Кармаль. У грудні 1978 р. СРСР і Демократична Республіка Афганістан підписали договір про дружбу та взаємодопомогу. До Афганістану було направлено тисячі радників, нове озброєння.

Навесні та влітку 1979 р. у політичному керівництві Афганістану відбулися зміни, пов'язані з розколом Народно-демократичної партії на фракції Хальк і Парчам. Від керівництва партією був усунутий Кармаль, до одноосібної влади прийшов Таракі, підтриманий Хафізуллою Аміном.

У вересні 1979 р. владу захопив Амін, керівника партії та держави Таракі було вбито. Після неодноразового звернення уряду Афганістану, 12 грудня керівництво СРСР прийняло рішення про надання ДРА військової допомоги «шляхом введення на її територію обмеженого контингенту радянських військ».

Головні завдання — стабілізувати ситуацію в країні і захистити Афганістан від агресивних дій бойових збройних формувань з території Пакистану та Ірану й тим самим створити умови для охорони південних кордонів Радянського Союзу. Наші воїни повинні були допомогти реалізувати політику національного примирення в Афганістані, та, по суті, це було втручання у внутрішні справи країни, що перебувала у стані громадянської війни.

Згадаємо поіменно

У цьому розділі – розповіді і портретна галерея тих 142 уродженців нашого краю, які повернулись до рідних домівок у цинкових домовинах.

Вшанування пам’яті загиблих воїнів-«афганців»

Розділ – згадка про музеї та пам’ятники, що бережуть спомини про героїв Афганської війни. Обласний «афганський» музей є осередком районних «афганських» громадських організацій, святинею кожного учасника бойових дій. Навколо нього гуртуються й інші районні «афганські» музеї у Гайсині, Хмільнику, Ямполі, Томашполі.

Афганці не знають спокою

Тут надано інформацію про діяльність афганських спілок Вінниччини та їхніх членів.