Зміст статті

Сестринівка, мальовниче село на Вінниччині, було особливим місцем духовної сили для першого лідера незалежної України Михайла Грушевського. Тут народилася і виросла його мати Глафіра Захарівна, у Сестринівці 17-річною вийшла заміж за професора Київської духовної семінарії 30-річного Сергія Грушевського.

У цьому ж селі провів своє життя батько Глафіри — місцевий священник Захарій Оппоков. Саме дід благословив свого любимого онука Михайла на навчання у Києві в університеті Святого Володимира.

У дитячі роки Михайло Грушевський неодноразово приїздив до Сестринівки, сюди він приїжджав і під час канікул в університеті. Михайло Сергійович надзвичайно тепло згадував ці подорожі у своїх «Споминах»:

«Але 1873 р., користаючи з можливості взяти двомісячну відпустку, батько повіз нас усіх до діда, до Сестринівки. Враження сеї великої подорожі покрилося враженнями пізніших аналогічних поїздок, і мало деталей зосталось з неї в моїй пам’яті. Але вони були незвичайно сильні, яскраві. Українське село, ліси, води, український народ, українська мова – все се ввірвалося в мою душу як якийсь інший, найкращий світ, до котрого я потім міг тільки душею і мрією тягнутися, відраховуючи місяць за місяцем ті три роки, коли батьки мої могли повторити сю подорож».

«…і коли я все-таки любив Сестринівку незвичайно, страшенно мріяв про неї й линув душею до неї цілими десятиліттями мого життя, то се було тому, що як-не-як се був властиво одинокий пункт, де я міг зв’язуватись з українською стихією, дотикатися до української землі, до її природи, до її культури – не вважаючи на всі дефекти тих форм, в котрих виступала ся стихія…»

«Життя в Сестринівці було для мене одним неустанним святом, де не можна було встигнути використати всіх утіх і приємностей, які розгорталися ним, і тільки з страхом зоставалося рахувати тижні й дні, які зоставалися до кінця сього свята...»

img01.jpg
Глафіра Захарівна – мати Михайла Грушевського. Київ, 1870-ті рр.
img02.jpg
Михайло Грушевський у день вступу до гімназії. Тифліс, 1880 р.
img03.jpg
Сергій Федорович та Глафіра Захаріївна Грушевські з дітьми Захаром, Ганною, Федором та Михайлом. Ставрополь, близько 1876 р.
previous arrow
next arrow

Про Михайла Грушевського

В історії українського суспільного життя ХХ століття важко знайти таку яскраву і самобутню особистість, якою був Михайло Сергійович Грушевський. Видатний вчений-історик, якому вдалося пробудити національну свідомість цілого народу просвітницьким, науковим шляхом, теоретик і практик українського парламентаризму, перший і єдиний Голова Центральної Ради УНР, творець її Конституції, громадсько-політичний діяч, який до своєї смерті і друзями, і ворогами по праву вважався «головним ідеологом українства».

Михайло Сергійович Грушевський народився 17 (29) вересня 1866 року у м. Холмі (тепер місто Хелм на території Польщі). Походив, як пише він у своїй біографії, з бідної родини Грушів (пізніше Грушевських), що гніздилася в Чигиринському повіті. Були це переважно дячки й паламарі. Дід Михайла, Федір (батько тата), переїхав свого часу під Київ, у село Лісники, що допомогло батькові Грушевського, Сергію Федоровичу, здобути освіту і присвятити себе педагогічній діяльності.

1880 року Михайло Грушевський вступив до Тифліської гімназії, де захоплено читав книги з історії, літератури, етнографії України. У гімназії Грушевський робить і перші спроби пера (написав кілька оповідань, про які схвально відгукнувся І. Нечуй-Левицький).

У 1886–1890 pоках Михайло навчався на історико-філологічному факультеті Київського університету. Його студентська робота «Нарис історії Київської землі від смерті Ярослава до кінця XIV сторіччя». Праця отримала золоту медаль, і після закінчення навчання Михайла залишили при університеті на кафедрі російської історії, де він працював як професорський стипендіат.

Молодий вчений з успіхом захистив у 1894 році магістерську дисертацію «Барське староство» і очолив кафедру всесвітньої історії у Львівському університеті. Брав активну участь у діяльності Наукового товариства імені Тараса Шевченка, очоливши його у 1897 році, згодом приєднався до створення Українського Наукового Товариства, у 1905 році – Товариства українських поступовців.

img04.jpg
Михайло Грушевський (1866–1934)
img05.jpg
Михайло Грушевський. Київ, близько 1890 р.
img03.jpg
Михайло Грушевський з дружиною Марією. Львів, 1896 р.
img03.jpg
Катерина – донька Марії та Михайла Грушевських. Київ, близько 1908 р.
img03.jpg
Члени Української Центральної Ради під час проголошення І Універсалу. У центрі – Михайло Грушевський
img03.jpg
img03.jpg
img03.jpg
Могила Михайла Грушевського на Байковому кладовищі у Києві
previous arrow
next arrow

Найважливішою справою життя Михайла Грушевського стала «Історія України-Руси», хронологічно доведена до 1658 року. Протягом 1897–1898 років він написав і видав перший і другий томи праці, у 1900 році закінчив роботу над третім, що був опублікований у 1936 році.


У травні 1896 року Михайло Грушевський одружився з Марією Сильвестрівною Вояковською (1868–1948), донькою священника греко-католицької церкви, вчителькою за освітою. Вона стала для Михайла Сергійовича доброю помічницею у житті і громадській роботі, всіляко підтримувала чоловіка в усіх його починаннях. 21 червня 1900 року у подружжя народилася єдина донька Катерина. Дівчина також поділяла погляди батька, цікавилася історією і соціологією. У 1938 році була репресована.

У середині грудня 1914 року Грушевського за наклепом заарештовують, обвинувачуючи у причетності до створення Легіону українських січових стрільців, висилають до м. Симбірська, де Грушевський прожив до осені 1915 року. На прохання Російської Академії наук та після протестів української і російської інтелігенції згодом його переводять до Казані, а потім до Москви, під нагляд поліції з позбавленням права педагогічної та громадсько-політичної діяльності. У Москві Грушевський продовжує роботу над багатотомною «Історією України-Руси».

4 березня 1917 року в Києві утворено Українську Центральна Раду. Грушевського заочно обирають її головою, і 12 березня він повертається з Москви до Києва. 10 червня 1917 року Центральна Рада Першим своїм Універсалом проголосила автономію України у складі Російської федеративної республіки, а 15 червня обрала і затвердила перший український уряд – Генеральний Секретаріат, на чолі з Володимиром Винниченком. 7 листопада 1917 року Третім Універсалом Центральна Рада проголосила Українську Народну Республіку, а 22 січня 1918 року Четвертим Універсалом – повну політичну незалежність України від Російської імперії. 29 квітня 1918 року Центральна Рада обрала Михайла Грушевського головою Всенародних зборів Української Народної Республіки.

З падінням Центральної Ради, після перевороту гетьмана Павла Скоропадського, Грушевський знаходився в підпіллі і переховувався за межами Києва. До міста він повернувся в грудні 1918 pоку, коли припинила своє існування Гетьманська держава.

На початку лютого 1919 року Грушевський виїхав спочатку до Кам'янця-Подільського, де редагував газету «Голос Поділля» і працював над підручником «Історія України для трудової школи», а згодом – за кордон. Перебуваючи в еміграції, Михайло Сергійович змушений був змінювати місця проживання, мешкаючи із сім'єю то в Празі, то у Відні, то в Женеві. У цей час Грушевський редагував часописи «Борітеся – поборете!», «Наш стяг», а також плідно працював над багатотомною «Історією української літератури». В еміграції Грушевський дедалі більше відходить від політики й повертається до науки; повністю поринає в роботу в Українському соціологічному інституті в Празі. Разом з дочкою Катериною видає французькою мовою книги «Початок соціалістичного руху на Україні і женевський соцгурток», «З історії релігійної думки на Україні» та інші. Оселившись 1922 року в Бадені під Віднем, Грушевський займається лише «Історією української літератури» (написав чотири томи).

Восени 1923 року Михайла Сергійовича обирають дійсним членом Всеукраїнської академії наук (ВУАН). У березні 1924 року він приїздить із сім'єю до Києва, сподіваючись завершити працю над багатотомною «Історією України-Руси». У січні 1929 р. його, єдиного з тодішніх членів Всеукраїнської академії наук, було обрано дійсним членом Академії наук СРСР.

Дедалі ширше розпочала розгортатися і кампанія проти історичної школи, яку Грушевський створив після повернення з еміграції в Україну. Вченого заарештовують, звинувачують в антирадянській діяльності та організації «Українського національного центру», проте через деякий час відпускають до Москви на постійне місце проживання. У цей час він закінчує 10-й том «Історії України-Руси» (сьогодні цей твір – найповніша історія нашої держави), працює над 7-м, 8-м і 9-м томами «Історії української літератури», видає серію трактатів з історії громадської думки ХVІІІ століття в Україні.

Помер Михайло Сергійович раптово 24 листопада 1934 pоку, на 68-му році життя, в Кисловодську, де він перебував на відпочинку в санаторії. Похований у Києві на Байковому кладовищі.


Музей було відкрито у середній школі с. Сестринівка у 1996 році до 130-річчя з дня народження Михайла Грушевського. Сестринівка – родинна колиска його предків, її вчений вважав своєю духовною батьківщиною. До 140-річчя від дня народження Грушевського було побудовано нове приміщення для музею, оновлено і розширено експозицію. У 2006 році закладу присвоєно звання «народний», а нині він є відокремленим структурним підрозділом Вінницького обласного краєзнавчого музею.

Фонди закладу нараховують близько 400 предметів, щорічно музей приймає понад 4000 відвідувачів.

Матеріали музейної експозиції висвітлюють головні аспекти життєвого і творчого шляху Михайла Грушевського, його родинні корені. Історико-етнографічний комплекс характеризує с. Сестринівку другої половини ХІХ століття, коли туди приїздив Михайло Грушевський. В експозиції представлено родовід Оппокових, висвітлено роль діда Захарія Оппокова, священника Покровської церкви с. Сестринівка, в становленні світогляду молодого Михайла Грушевського. Свідки тогочасних подій – світлини і документи батьків, братів і сестер – розкривають величезну родинну шану, яку Михайло Сергійович сповідував до кінця своїх днів, опікуючись своїми рідними і близькими.

Надзвичайну цінність складають залікова книжка за 1893 рік студента богословського факультету Львівського університету Івана Березовського з власноручним підписом Михайла Сергійовича Грушевського, передана музею Олегом Івановичем Міклухою, головним лікарем Козятинської районної лікарні; витяг з метричної книги Покровської церкви с. Сестринівка за 1882 рік. Центральне місце в експозиції музею відведено матеріалам про період життя Грушевського як політика, що очолював з березня 1917 року по квітень 1918 року у період національного піднесення і відродження Української держави Українську Центральну Раду.

img04.jpg
«Музей Великого Українця Михайла Грушевського», с. Сестринівка Вінницької області
img05.jpg
img03.jpg
Фрагменти експозиції «Музею Великого Українця Михайла Грушевського»
img03.jpg
Фрагменти експозиції «Музею Великого Українця Михайла Грушевського»
img03.jpg
Залікова книжка студента Івана Березовського з підписом Михайла Грушевського, 1897 р.
img03.jpg
V обласний фестиваль-конкурс музейних міні-експозицій «Віхи державотворення на Вінниччині», до 150-річчя від дня народження М. С. Грушевського. Сестринівка, 2016 р.
img03.jpg
V обласний фестиваль-конкурс музейних міні-експозицій «Віхи державотворення на Вінниччині», до 150-річчя від дня народження М. С. Грушевського. Сестринівка, 2016 р.
img03.jpg
V обласний фестиваль-конкурс музейних міні-експозицій «Віхи державотворення на Вінниччині», до 150-річчя від дня народження М. С. Грушевського. Сестринівка, 2016 р.
img03.jpg
V обласний фестиваль-конкурс музейних міні-експозицій «Віхи державотворення на Вінниччині», до 150-річчя від дня народження М. С. Грушевського. Сестринівка, 2016 р.
img03.jpg
V обласний фестиваль-конкурс музейних міні-експозицій «Віхи державотворення на Вінниччині», до 150-річчя від дня народження М. С. Грушевського. Сестринівка, 2016 р.
previous arrow
next arrow

Наукова спадщина, архівні документи, листи, газетні публікації, вміщені в експозиції, засвідчують геніальну багатогранність Михайла Грушевського – людини енциклопедичних знань, організатора українського наукового життя, провідного історичного діяча у всеукраїнському і світовому вимірі.

У 2016 р. у с. Сестринівка відбувся V обласний фестиваль-конкурс музейних міні-експозицій «Віхи державотворення на Вінниччині», присвячений 150-річчю від дня народження М. С. Грушевського та вшануванню його пам’яті. У заході взяли участь 14 музеїв області.

Для відвідувачів

МУЗЕЙ МИХАЙЛА ГРУШЕВСЬКОГО

Адреса музею:
вул. Грушевського, 34, с. Сестринівка
Хмільницького району Вінницької області

Час роботи:
Чекаємо на Вас щоденно, крім понеділка
з 10:00 до 17:30

Телефон для довідок:
096 212-0526

Електронна пошта: museumk@i.ua

Вартість вхідних квитків
для дітей та студентів — 5 грн
для дорослих — 10 грн

Екскурсійне обслуговування
для дітей та студентів — 20 грн
для дорослих — 50 грн

Наш Твіттер