Зуб дикого коня тарпана

Оцініть матеріал!
(1 Голосувати)

Антропогеновий період, м. Вінниця

Зуб дикого коня тарпана потрапив до музею у 1981 р. Його було випадково відкопано у садку біля школи №7 у м. Вінниця (нині вулиця Владислава Городецького).

Тарпан, вимерлий дикий кінь – представник роду Equus caballus, найімовірніший пращур одомашненого свійського коня. Мав невеликі розміри (висота в холці 107–130 см). Характерними ознаками тарпана, є темний «ремінь» уздовж хребта, відсутність чубчика.

Тарпани водилися великими табунами, що інколи нараховували до кількох сотень голів, які розпадалися на маленькі групи з жеребцем на чолі. Тарпани були вкрай дикі, обережні та полохливі, їх було важко приручити.

Існувало два вида тарпанів: степовий і лісовий. Степовий зустрічався в степах та лісостепах Європи, в Західному Сибіру і на території Західного Казахстану. Лісовий тарпан був поширений на територіях Центральної Європи, Польщі, Білорусі та Литви.

img1.jpg
img2.jpg
img3.jpg
Slide
PlayPlay
previous arrow
next arrow

У Польщі та Східній Прусії тарпани дожили до кінця XVIII–XIX ст. Деякі дослідники вважають, що результатом вільного схрещування тарпанів з домашніми конями стали польські коники, що зовні схожі на них.

Причинами вимирання тарпанів є розорювання степів під поля, витіснення домашніми тваринами, які займали пасовища і водопій, також у деяких країнах тарпанів вживали в їжу. До початку XVII ст. в деяких країнах були загони стрільців, які полювали на диких коней, що спустошували поля.

На теренах України тарпани були досить поширені, однак окультурення степів призвело до зникнення цих тварин. У 1886 р. біля с. Нововоронцовка на Херсонщині був впійманий останній екземпляр. А у 1918 р. в маєтку поблизу Миргорода на Полтавщині помер останній жеребець степового тарпана.

З 2014 р. в Україні діє проєкт з розведення тарпаноподібних коней. Близько 30 особин завезено в Парк природи «Беремицьке» Козелецького району Чернігівської області.