Любов Миколаївна Бурлака, бібліотекар з Демівки Чечельницького району Вінницької області, кожну хвилину свого вільного часу присвячує вишивці бісером – вона створює прекрасні орнаменти на рушниках, вишиває сорочки, картини, проте більшу частку її доробку складають ікони. Майстриня виплекала у своїх вмілих руках вже більш як сто образів, але після освячення у церкві вони вже знайшли своїх власників. Серед ікон, представлених на виставці – ікона Св. Миколая, особливо шанованого українськими козаками, кошти від продажу якої призначені для відправлення учасникам АТО.

Мистецтво виготовлення виробів з бісеру сягає глибини віків, це один із самих загадкових, найцікавіших видів народної творчості, який має свою багатовікову історію й особливості розвитку. Існує версія, що батьківщиною бісеру був Давній Єгипет. Назва його походить від арабського слова «бусра», «бусер» – штучні перли. Прозоре скло різних кольорів почали варити трохи пізніше, з І ст. до н. е. На території нашої держави бісер був відомий вже у VI-III ст. до н. е., про що свідчать прикраси з скляного намиста, бісеру, стеклярусу, знайдені у похованнях тих часів. Всі народи які тут проживали: скіфи, сармати, давні слов’яни, були знайомі з оздобленням бісером одягу, взуття та предметів побуту.

За часів Київської Русі жінки та діти носили намисто, браслети різного кольору, причому ці вироби виготовлялися саме у місцевих майстернях. Татаро-монгольська навала надовго перервала розвиток скловиробництва на Русі. Лише в XV ст. рукодільниці почали використовувати венеціанський бісер для декорування предметів культового призначення, продовжуючи давню традицію – до нас дійшли свідчення й вироби бісерного мистецтва вже перших часів прийняття християнства.

У наш час вишивка бісером шат для ікон стає все більш поширеним захопленням. Сучасні майстрині користуються взірцями, друкованими на тканині, проте кожна вкладає свої особисті майстерність, старанність, смак, любов до Бога та до тих людей, яким вони призначені. Тож зображення Христа, Богородиці, шанованих святих у барвистих шатах займають почесне місце в оселях подолян.

Вишиває Любов Миколаївна з дитинства, мама навчила. А ось бісером спробувала сама вперше у 2011. Захопилася. У селі багато роботи, тому на таке хобі часу не вистачає, тож нерідко доводиться вишивати вночі. Любов Бурлака віруюча людина, і свої роботи вишиває з благословіння священника, а готові роботи обов'язково освячує. Вони випромінюють світло і добро — так про представлені роботи говорять відвідувачі виставки «Барвисті шати православних ікон». Патріотизм та духовність - це головне для Любові Бурлаки. Цим пронизані і її роботи.